в означеннях
Тлумачення, значення слова «шелеснути»:

ШЕЛЕСНУТИ, ну, неш, док.

1. Однокр. до шелестіти. Очерет гнучкий шелеснув Геть понад водою (Борис Грінченко, I, 1963, 29); Шелесне бур'ян за коморою — легенько тьохне в грудях (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 34); Тиша, тиша довкола — повна, урочиста. Не шелесне ліс (Олесь Гончар, II, 1959, 137); Тиша. Навіть верхів'я кедрів застигли. Ні птиця не пролітає, ні звір не шелесне (Олександр Довженко, I, 1958, 123); Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 33); Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок (Марко Вовчок, I, 1955, 110); Війнув вітер, шелеснув гілками, струшуючи лапатий сніг на голови партизанів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 485);
//  безос., у сполуч. із сл. ні, ані. Про абсолютну тишу. [Кобзар:] Ач, як тихо, ні шелесне нігде; вітрець не дихне (Панас Мирний, V, 1955, 110); Тихо в селі, ні шерхне, ні шелесне (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 301); Вечір видався напрочуд гарний. Ані шелесне (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 248).

2. розм. Упасти, перев. з глухим звуком, шумом. [Вівдя:] Як посковзнуся, як шелесну сторч, так в болото і полетіла!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 126); Воно [дерево] похитнулося й, скрипнувши, з шумом, подібним до глибокого зітхання, шелеснуло на землю (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 84);
//  Кинутися куди-небудь. Треті півні: кукуріку! — Шелеснули [русалки] в воду (Тарас Шевченко, I, 1963, 6); — А було як увійде мій панотець у церкву, то всі люди так і шелеснуть урозтіч (Нечуй-Левицький, III, 1956, 345); Мої [люди] шелеснули в ліс... (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 229).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 436.

Коментарі (0)