ШЕЛЬМУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. іст. Здійснювати шельмування (у 1 знач.).
2. Виражати осуд; паплюжити. Випущене
повідомлення від коменданта міста Коновальця шельмувало
арсенальців, обзиваючи їх «зрадниками неньки України»
(Яків Качура, II, 1958, 256);
// Таврувати кого-небудь ганьбою,
звинувачуючи у нечесному поводженні. — Перед тим,
як шельмувати когось, треба глибше вивчити людину,
знати, чим вона живе (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 125).