в означеннях
Тлумачення, значення слова «шелюга»:

ШЕЛЮГА́, и, жін.

1. Верба гостролиста. Гріло сонце, пахло рікою, розпареним листям шелюги і молоденьких осичок (Іван Сенченко, Опов., 1959, 129); Хвилин з десять ідемо піском, вкритим густими кущами шелюги (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 65).
 Червона шелюга — червоний верболіз; красноталь. Червона шелюга, верболіз і верби молоді заступили перед сонцем цю ріку давню, ніби навмисне, щоб не висохла, — така вона мілка влітку — прославлена Збруч-ріка! (Григорій Косинка, Новели, 1962, 116); Чимдалі ширшало розмите земснарядом озеро, підрізані береги разом з травою, з кущами червоної шелюги величезними скибами западали й тонули в ньому (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 105).

2. збірн. Зарості верби гостролистої. Праворуч під вербами річка леліє, Ліворуч у шелюзі гребля біліє (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 147); Зашелестіли кущі, з шелюги, мовби вовна з мішка, висипали люди в кучматих шапках, коротких кожушках без рукавів (Літературна Україна, 19.XI 1968, 4).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 438.

Коментарі (0)