в означеннях
Тлумачення, значення слова «шепнути»:

ШЕПНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех.

1. Однокр. до шептати 1—3. Килина одхилила двері й щось шепнула до Терлецької (Нечуй-Левицький, III, 1956, 45); Майор шепнув мені, що в нього є до мене конфіденціальна розмова (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 23); Радист помітив Крайнюка і щось шепнув у мікрофон (Василь Кучер, Голод, 1961, 454); — Ах, жах який! — шепнула якось механічно пані Наталя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 168); Федоренко почекав, поки все стихло на дорозі, і, стаючи на межі, коротко шепнув: — Вперед (Яків Качура, Вибр., 1953, 385); Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе, чи ящірка зелена Зашелестить в кущі — вона, мов тороплена, Шукає матері, дрижить, втіка... (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 183); Ну, а тепер він певний, бо панський пастух Хома Ґудзь шепнув йому тоту новину. Хома хоч ходить біля товару, та все ж ближче до панів, бо треться коло них. Буде фабрика, буде!.. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); «Але звідки він пронюхав, — опустивши голову, міркував собі Миронець. — Не інакше, як Устина йому шепнула» (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 74);  * Образно. Висока, струнка грабина посхиляла свої голови, мов дерево хоче шепнути свому сусіду через стежку якусь новину (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459);
//  розм. Доносити на кого-небудь. — Що ж я верзу?.. кажи що? — сучиться п'яний. — А то... що як почує хто та шепне туди... Ти знаєш, яка він [пан] сила?.. Буде ще! (Панас Мирний, I, 1949, 301); Могло бути й гірше, певно знайшлись би й такі у що шепнули вищому начальству (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 83).
На (над) вухо шепнути див. вухо.

2. розм. Те саме, що порадити 1. Якось раз Андрій.., стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків. Ніби який чорт шепнув йому: «вкради» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Тимко лежав мовчки, сердито покусуючи губи. «Шепнув мені чорт женитися» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 275); — Ну, що ж, Маріє, завтра сама приходь на поле. Не проспи. Я шепну Тимофію Горицвіту, щоб наміряв тобі з пару лишніх кроковок [землі] (Михайло Стельмах, II, 1962, 26).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 440.

Коментарі (0)