в означеннях
Тлумачення, значення слова «шептун»:

ШЕПТУ́Н, а, чол., розм.

1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літературна Україна, 17.XII 1968, 4).

2. Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови. Останніми днями в городі більше та більше з'являлось ворожих під'юджувачів та підштрикувачів, що сіяли серед оборонців Долини всякі стрихи та брехні, і Лукія з Яриною те ставили собі на карб, бо хто ж, як не вони, мусили б усіх отих відвідачів та шептунів хапати, заки вони перейдуть межу Долини (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 479);
//  Той, хто доносить на кого-небудь. Султан слухав виказувачів і шептунів і загадково мовчав (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 418); У харківському професорському колі Потебня був взірцем особистої порядності, відкритого презирства до донощиків-шептунів (Мовознавство, XVI, 1961, 102).

3. заст. Той, хто, чаклуючи, промовляє наговір, нашепт, приворот. Вмить до послуг його вже стоять: Шептуни, знахарі, ворожбити (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 266).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 442.

Коментарі (0)