ШЕРХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Видавати шерех,
шелест; шелестіти, шарудіти. Натовп увесь аж дух
затаїв — чути, як шерхало листя вгорі (Андрій Головко, I, 1957,
196);
// чим. Викликати шерех, шелест. Свист
паровозів, трамваїв дзвінки. А внизу десь Люди проходять,
підошвами шерхають (Василь Мисик, Біля криниці, 1967,
25).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 445.