Словник української мови

ШЕСТЕРНЯ 1, і, жін., заст. Те саме, що шестерик 1. [Кушнірук:] Хіба то розбійники, що є в лісі? Розбійники тепер в палатах проживають, на шестернях їздять (Степан Васильченко, III, 1960, 427);
//  у знач. присл. шестернею. Шістьма кіньми. Їде шляхом до Києва Берлин шестернею, А в берлині господиня З паном і сім'єю (Тарас Шевченко, I, 1951, 46).

ШЕСТЕРНЯ 2, і, жін., розм. Те саме, що шестірня. — Підмажемо колеса, Щоб млин не торохтів І шестерня довготелеса Не дряпала боків (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155); Одначе Богдан дужий. Кожного ранку вправляється за хатою з пудовими танковими шестернями (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 17).