ЩАБЕ́ЛЬ, бля, чол.
1. Поперечний (горизонтальний)
брусок, планка в драбині. — Якого ти нечистого
полохаєш наших курей! — крикнув Лаврін, стоячи на щаблі
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 359); Обидві подруги, обережно
ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю
колодязя, спустилися на саме дно ями (Михайло Старицький, Облога..,
1961, 78); Мотузка тим часом пішла вгору, і за нею
тихо й плавно, розгортаючись щабель по щаблі, посупилася
вгору й мотузяна драбинка (Юрій Смолич, II, 1958, 104);
//
Поперечна планка в драбині воза. Оповідали, що в Осьмаках
од куль козацьких оплягли не тільки дорослі, а й
діти. Що недобитих складали на віз, як снопи, і так
везли в тюрму. Крізь щаблі воза цілу дорогу капала кров
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Кудлатий пес забовтав хвостом
і зіп'явся на воза, просунувши морду крізь щаблі драбини
(Григорій Епік, Тв., 1958, 532); Варивода тисне руку товаришам
і стає на щаблі вузенького трапа (Микола Трублаїні, II, 1955,
494).
2. заст. Східець. Сходить [Іфігенія] знов додолу і сідає на найнижчому щаблі сходів, під кипарисом (Леся Українка, I, 1951, 161); Він усе пригадує — і ти згадай, Як враз забилося несамовите Твоє маленьке серце в ранній час На сонцем вигрітих щаблях причалу (Леонід Первомайський, II, 1958, 221); * Образно. І по щаблях каналів проносять груз строкатий З Онеги в Біле море трубасті кораблі (Микола Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 109).
3. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення
чого-небудь. Говорив [Павло] це таким тоном, що треба було
догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі
до письма (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); Щаблі життя. У
вчителів вони вимірюються отими ключами: одні
прилітають дзвінкоголосою малечею у вересні, другі, вже
дорослі, назавжди відлітають з рідного гнізда... (Іван Цюпа,
Добротворець, 1971, 131); Соціалізм і комунізм — це
не дві різні суспільно-економічні формації, а два щаблі
однієї формації (Радянська Україна, 13.IX 1946, 2);
//
Становище, рівень, на якому перебуває, якого досягає хто-,
що-небудь. [Магістєр:] Ідімо далі: ви в своєму хисті
щаблів найвищих досягли колись... (Леся Українка, III,
1952, 96); Ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на
будь-яку мову принципово можливий, — незалежно від
того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть
(Максим Рильський, IX, 1962, 60);
// Розряд, підрозділ у
чому-небудь, що має градацію. Граф Гіацинт, незважаючи
на те, що стояв на однім з графом Адольфом щаблі
шляхетського блиску, все ж відчував аж занадто добре
безмірні) вищість графа Адольфа (Іван Франко, VI, 1951, 230); За
ці роки він хутко пройшов по щаблях: змінного інженера,
начальника зміни, начальника цеху і вже став першим
заступником головного інженера (Яків Баш, Надія, 1960,
103); Кобзарський цех належав до великої старечої
спілки, тільки був він там найвищим щаблем (Зінаїда Тулуб,
Людолови, I, 1957, 343); За життя батька.. Мариня
була в сімейній ієрархічній драбині на останньому щаблі
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 511).
♦ Підносити (піднести, піднімати, підіймати,
підняти, підійняти) [ще] на один (вищий, новий і т. ін.)
щабель див. підносити, піднімати.
4. Кожний звук музичного звукоряду, гами, ладу. В українській народній музиці, побудованій на діатонічній основі, важливу роль відіграють побічні щаблі ладу (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 55).