ЩАСЛИВО.
1. Присл. до щасливий. — А я, хвалишь
бога, і дочку-красуню маю, і гроші маю, і дім маю, і
живу щасливо, як у бога за дверми, — сказала Марта
Кирилівна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 39); Дайте-бо, дайте
зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук
оддихнути, Збутись щоденних образ! (Павло Грабовський, I, 1959, 53);
Уляна, побачивши сина, витерла руки об фартух,
припала до рипучих ременів на його грудях і тихо, щасливо
заплакала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 211); Юнацтво моє
проходило щасливо (Юрій Яновський, II, 1954, 17); Сходили ми в
Крим щасливо. Вертаючись, як того треба, стали в
Кумицях (Марко Вовчок, I, 1955, 38); Але що було, то минуло
і минуло щасливо, то й нічого писати про нього (Леся Українка,
V, 1956, 137); Він був задоволений, що так щасливо
скінчилася історія з Моторою (Іван Кириленко, Вибр., 1960,
323).
♦ Щасливо зітхнути див. зітхнути; Щасливо
зітхнулося (зітхнеться) див. зітхнутися.
2. Прощальне побажання кому-небудь щастя,
успіху. — Прощавайте, дядино! — сказав горобчик. —
Щасливо! (Леся Українка, III, 1952, 481); — Прощавайте ж.
мамо... — Щасливо, сину... (Панас Мирний, I, 1949, 242);
Козирнувши прикордонникам, вони зійшли на переправу,
вичовгану вже за кілька днів тисячами ніг. — Щасливо,
товариші! — гукали прикордонники навздогін (Олесь Гончар,
III, 1959, 9); — Христинко, гайда додому! — Ще маю
копичку вивершити! — ..Ну вивершуй! — Щасливо тобі
(Михайло Стельмах, I, 1962, 555).
♦ Щасливо залишатися кому — побажання щастя
під час прощання з ким-небудь. По одному, по двоє
кінчали свої частки роботи лаборанти і бажали нам
щасливо залишатися (Юрій Яновський, II, 1958, 118); — Ну...
бувай здоровий, щасливо тобі залишатися (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 309).