ЩА́СТЯ, я, сер.
1. Стан цілковитого задоволення
життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної
радості, яких зазнає хто-небудь. Спочивають добрі люде,
Що кого втомило: Кого — щастя, кого — сльози, Всіх
нічка покрила (Тарас Шевченко, I, 1963, 29); [Хвора:] Якби
вдалось моє велике діло. Я б упилася щастям перемоги, —
Не спогадом, надією жила б (Леся Українка, I, 1951, 120);
Моє щастя — Вітчизни простори, Оповиті і сонцем,
і хмелем, й зерном (Михайло Стельмах, Шляхи світання, 1948,
115); Як мені даровано багато, Скільки в мене щастя,
чорт візьми! — На землі сміятись і страждати, Жити
і любить поміж людьми! (Василь Симоненко, Земне тяжіння. 1964,
10);
// Зовнішній вияв цього відчуття. Її повні, трохи
бліді щоки спахнули рум'янцем, в тихих очах світились
спокій та щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 69); Вся осяяна
дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок,
музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268);
— Прапор з чохла! — Поглядом, сповненим щастя й
готовності, Вася Багіров прийняв команду (Олесь Гончар, III,
1959, 439);
// Радість від спілкування з ким-небудь
близьким, коханим тощо. Впивалася [Галя] щастям,
хоч полохливим, боязким, а все-таки щастям,.. (Панас Мирний,
I, 1949, 404); Може, й тобі, моя панно, Колись
доведеться Згадать тую конвалію, Як щастя минеться (Леся Українка,
I, 1951, 7); [Воронін:] Часто запитують: що таке
щастя? А я думаю, що зустріч з любимою після..
розлуки — це й є найвище щастя… (Олександр Левада, Драми.., 1967,
329); Внутрішньо не тямлячись від щастя, що
переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч
з Юрієм (Олесь Гончар, III, 1959, 174); * У порівняннях. Настя
грала весняних пісень, багато пісень, коротких, мов
щастя (Леся Українка, III, 1952, 587);
// Про того, хто дає
радість кому-небудь, викликає гаряче почуття
симпатії, любові. Я б тебе сховав Далеко! далеко! щоб ніхто
не знав, Щоб ніхто не бачив, де витає доля, Моя доля,
моє щастя, Ти, моя Мар'яно (Тарас Шевченко, I, 1963, 155);
[Любов:] І ти щасливий, правда? [Орест:] Правда,
моє щастя, моя зоре! (Леся Українка, II, 1951, 60); [Одарка
(прожогом кинулась йому на шию):] Орле мій!
(Заридала). Щастя моє!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 60);
// Те, що викликає
відчуття найвищого задоволення життям, дає радість
кому-небудь. — Я тільки думками літатиму за тобою
по твоїх слідочках. Ото моє усе щастя теперечки
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 154); Перед його очима носилося
господарське щастя: весела жінка, щебетливі дітки, своє
господарство… (Панас Мирний, IV, 1955, 36); «Прощай, моя
косо, моя дівоча красо! Прощай, моє щастя!» —
подумала Василина й пішла в хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 81).
♦ Вважати (мати) за щастя — бути щасливим що-небудь
зробити, взяти участь у чомусь. [Руфін:] Я б
за щастя вважав, якби ти в мене оселився (Леся Українка,
II, 1951, 357); — Я маю за щастя вітати вас у вашій
господі (Юрій Смолич, I, 1958, 57); Випало (випадає) щастя
кому, перев. з інфін. — судилося комусь робити
що-небудь, повезло кому-небудь у якійсь справі, з'явилася
можливість взяти участь у чомусь. — Так ви, Федоре
Івановичу, виходить, і товариша Леніна бачили?
— А то ж які ..Отак, як тебе зараз бачу. — Скажи
ти! — зітхнув Мусій. — І випаде ж щастя таке!
(Андрій Головко, II, 1957, 499); — Це моє рідне місто, мені випало
щастя визволяти його власними руками (Олесь Гончар, III,
1959, 29); Роман насмішкувато і гидливо зміряв
їжакувате обличчя Корнюші: — Не всім таке щастя, дядьку,
випадає (Михайло Стельмах, I, 1962, 514); Зазнавати (зазнати)
щастя — бути, ставати щасливим. Хто горя не бачив,
той і щастя не зазнає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 37); В цій
маленькій хатині зазнала вона щастя (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
71); Купатися в щасті див. купатися; Палац щастя —
приміщення, в якому реєструють шлюби; загс. В перший
день відкриття «Палацу щастя» у місті Дрогобичі
весною 1961 р. в ньому відбулося 19 церемоній шлюбів
(Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 101); Варвара Дормидонтівна
наполягала і таки домоглася дотримання певного
ритуалу: церемонія в міському «Палаці щастя», промова
чергового депутата міськради, персні, біла фата і чорне
таксі (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 114); Приносити (принести)
щастя кому — робити щасливим кого-небудь. — Я тебе
радуватиму, я щастя і тобі принесу (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 446); Невже так було треба тих грошей? Дали
вони спокій, принесли щастя, веселість, здоров'я?
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 203); Яке [то, це] [велике] щастя! —
дуже велика радість, задоволення від чого-небудь; дуже
щасливий хто-небудь від чогось. [Круста:] Яке то
щастя мати жінку дбайнуї (Леся Українка, II, 1951, 392);
«Яке щастя бути в полку»! — думав Черниш, скачучи
з товаришами-офіцерами поперед своєї роти (Олесь Гончар,
III, 1959, 74); Київ, Київ!.. Я тобі, як чуду, у піснях
молюся голубих... О, яке це щастя, що побуду хоч у сні
на вулицях твоїх! (Володимир Сосюра, II, 1958, 226); Він думав про
те, яке це велике щастя працювати разом з людьми,
розуміти їх і щоб вони тебе розуміли (Олекса Гуреїв, Наша
молодість, 1949, 328).
2. Досягнення, успіх, удача. Де відвага, там і щастя
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 75); — А що, мамо, думаю ще іти
у губернію, чи не буде там щастя? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
401); Прощаючись з бійцями, які, збившись навколо свого
командира, всіляко зичили йому щастя, Брянський
заспокоював їх: — За мене не турбуйтесь, товариші; я
знаю, що зі мною нічого особливого не трапиться
(Олесь Гончар, III, 1959, 40);
// у знач. присудк. сл. Щастить, везе
кому-небудь. Щастя Ястшембського, що панна Броніслава
здалась Василині поганою, рудою та патлатою
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 86);
// Уживається як вигук при
вираженні великої радості, відчуття схвильованості через
раптовий, несподіваний успіх, вихід з якого-небудь
становища, ситуації тощо. [Любов: (плеще в долоні):]
Я виграла, я виграла! О, щастя! (Леся Українка, II, 1951, 64);
На Фастів ударили полки... Житомир наш!.. О щастя!..
Вже наш Кіровоград!.. (Володимир Сосюра, II, 1958, 478).
♦ Колесо щастя див. колесо; Мати щастя: а)
бути, почувати себе щасливим. У тихому гаю Лисичка
щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 125); Вона говорила, що має щастя
з ним. А яке він міг їй дати щастя? Навіть святкові
чоботи вона носить від першого чоловіка (Михайло Стельмах,
I, 1962, 164); б) (перев. у формі 2 ос. теп. ч.) тобі, вам
повезло. — На цю приказку я міг би вам дещо
відповісти, але маєте щастя, що хочу спати, — сказав Рудик
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 201); За триста карбованців забирай
свій городець і халупу. Ще маєш щастя, що не розвалив
її на дрова (Михайло Стельмах, I, 1962, 179); в) (з інфін.) бути
щасливим що-небудь зробити, взяти участь у чомусь.
— Я вже мав честь бути в вашому домі, та не мав і досі
щастя познайомитись з вами, — почав Ломицький
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 25); Я мав щастя бути учнем
дорогої Ганни Антонівни (Юрій Яновський, I, 1954, 27); На
[моє, своє, його і т. ін.] щастя: а) (у знач. вставн. сл.)
дуже добре для кого-небудь. На своє щастя, попала
[Івга] куди й пристати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 282);
Посковзнувшись, Соломія вскочила вище колін у холодну
тванюку. Під ногами була безодня, та, на щастя, вона
вхопилась за кущ очерету й вилізла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361);
На його щастя, зразу ж за Михайлівськими хуторами
нагнав якийсь чоловік рябою кобилою в ходові (Андрій Головко,
II, 1957, 79); Коли під час роботи я захворів, я нестерпно
страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже
довести свою роботу до кінця. На моє щастя, цього не
сталося (Олександр Довженко, I, 1958, 26); Будь це не в Каховці, гірко
довелось би хлопцеві, в тисняві ноги йому геть
повідтоптували б. Тут же, на Данькове щастя, більшість було
таких же босих, як і він сам (Олесь Гончар, I, 1959, 45); б) щоб
був успіх, удача, щоб повезло кому-небудь. Усміхнувся
Цуценька, затиснув у кулак гроші, поплював на щастя
й пішов по пана Вана (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 81); Відчиняли
люди широко ворота, поливали на щастя дорогу, щоб
завжди таким багатим був двір (Іван Цюпа, Назустріч..,
1958, 420); Кілька років зберігала Яресьчиха в скрині
на самому дні синове срібло. Видобула його лише в день
проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: — Це тобі,
сину, на щастя... (Олесь Гончар, I, 1959, 43); Пробувати
(спробувати, попробувати) щастя — намагатися
що-небудь зробити, розраховуючи на успіх. Нарешті похід
на Косів був таки рішений, опришки зібралися і поїхали.
Розсипалися по селах добирати легінів; знайшли душ із
десять таких, що хотіли спробувати щастя (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 233); Будь-що-будь! Хома вирішив спробувати
щастя в сусідів (Олесь Гончар, III, 1959, 355); Сподіватися
(покладати надію) на щастя — думати про щасливе,
успішне завершення чого-небудь, надіятися на успіх;
Щастя твоє (ваше і т. ін.) — пощастило, повезло тобі,
вам і т. ін. — Я ось, дядьку... осьдечки! — заливаючись
сміхом, обізвавсь Карпо, опинившись зразу на другім
боці. — Ну, щастя твоє! проскочив!.. (Панас Мирний, I, 1954,
273); Ще Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий
гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); — Ну, щастя твоє, що ти не
знаєш! І намотай собі — знайдеш листок який, не тич
свою морду, а хазяїнам оддай! (Андрій Головко, II, 1957, 146);
— І я живий! — десь у самім кутку бадьоро дзвенить
Маковей. — Наше щастя, що добра кроква попалась над
нами! (Олесь Гончар, III, 1959, 240); Щастя чути (бачити
і т. ін.) — здатність, спроможність сприймати за
допомогою органів чуття. — Чуєш? — хоче сказати
[Роман], що вона повернулайому слух, щастя чути
пісню, голоси людей, шум вітру і шепіт дерев (Михайло Стельмах, I,
1962, 470); Щастя ще десь завалялося див. завалятися 1.
3. Доля, талан. О боже мій милий! така твоя воля,
Таке її щастя, така її доля! (Тарас Шевченко, I, 1963, 5); — Ну,
батьку, на те війна. Народне діло. Тут уже кому яке
щастя (Олександр Довженко, I, 1958, 386);
// Добробут, щасливе
життя. Якось було мені смутненько. Звісно, чоловік і в
щасті, то часом смуток обіймає, — не то, що нам
(Марко Вовчок, I, 1955, 260); [Явдоха:] А він наслухався від
цих бурлак та й собі: поїду та й поїду щастя шукать...
(Карпенко-Карий, II, 1960, 107); — Хай гасають по твоїх
просторих кімнатах веселі діти, хай спочивають і
розкошують у достатках і щасті дозвілля твої люди (Олександр Довженко,
I, 1958, 326); Оринине щастя було йому дорожче за його
власне (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 372); У Жовтня
бурі живодайній Своє ми щастя здобули (Максим Рильський,
III, 1961, 146).
♦ Запропастити щастя див. запропащати; Щастя-доля;
Щастя-доленька; Щастя й (та) доля, нар.-поет. —
радість у житті в кого-небудь, успіх, добробут. Вміла
мати брови дати. Карі оченята. Та не вміла на сім світі
Щастя-долі дати (Тарас Шевченко, I, 1963, 25); — Я вже нараяла
тобі раз щастя-долі, дитино у і більше до смерті не буду
(Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 467); Визрівають любі мрії,
А навколо тьма і тьма; Не збуваються надії,
Щастя-доленьки нема (Микола Ю. Тарновський, З далекої дороги, 1961, 307);
Подумав щіткар, подумав та й каже: «Ех ви, щітки,
гребінці, мабуть, вам прийшли кінці. Десять років вас
тягав, щастя-доленьки не мав» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 86);
— Рад я йому з щирого серця, — каже Шрам, — пошли
йому, господи, щастя й долю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969,
71); — Мамо! — заговорив тоді старший брат, — ідемо
ми шукати щастя та долі (Марко Вовчок, I, 1955, 312).