Словник української мови

ЩА́СТЯЧКО, а, сер. Пестл. до щастя. [Мелашка (наливає):] Дай же господи нашим молодятам і щастячка, і здоров'ячка, і віку довгого та розуму доброго (Марко Кропивницький, IV, 1960, 11); А воно, його щастячко, вже дрібно ступало босоніж курними шляхами на схід.. Все шукало когось очима, видивлялося з-під хустини на кожного зустрічного бійця, шукаючи та впізнаючи поміж ними рідного Володьку (Олесь Гончар, III, 1959, 384); Ой, уроди, боже, Та пшениченьку яру На вдовине щастячко, На сирітськую славу! (Угкр.. лір. пісні, 1958, 438); Не родися в платтячку, а родися в щастячку (Номис, 1864, № 1675); Був великий урожай кедрових горіхів. — Прийшло наше щастячко, — приказувала жінка (Олесь Донченко, III, 1956, 55).
♦ Щастячко ще десь завалялося див. завалятися 1.