Словник української мови

ЩАВЛЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до щавель. Тяжкі плити цілини заряботіли жовтими пальцями щавлевого коріння (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504);
//  Вигот. з щавлю.
▲ Щавлева кислота — кисла на смак кристалічна органічна сполука, що застосовується в хімічній і текстильній промисловості тощо. Високоврожайний концентрований корм дає нут, але на зелений корм нут непридатний, бо листя і стебла його містять багато щавлевої і яблучної кислоти (Колгоспник України, 2, 1957, 16).