ЩЕ, ІЩЕ, присл.
1. Додатково до того самого;
знову, заново, повторно. Листочки з вітриком, жартуючи,
шептались; — Ану, голубчику, ще, ще дихни! (Леонід Глібов,
Вибр., 1951, 83); — Чи в тебе не болить де, синочку?
Скажи мені, серденько моє! — пита ще мати (Марко Вовчок,
I, 1955, 301); Походила Мотря ще коло чорної,
поплакала ще трохи та й пішла додому, сумніша, ніж сюди
прийшла (Панас Мирний, I, 1949, 292); Випили ще по склянці,
і підполковник, забуваючи обережність, розвеселився
(Михайло Стельмах, II, 1962, 63);
// Крім того; до того ж, і,
також. Тут скінчу, не через те, що не хочу писать, а через
те, що іще маю інші листи писати, а тут вже пізно
(Леся Українка, V, 1956, 135); Довго не розходились біля
хати-читальні й потім ще купами стояли біля воріт допізна
(Андрій Головко, II, 1957, 134);
// Указує на послідовність
вияву, на однорідні чи схожі предмети, ознаки і т. ін.,
які з'являються, виявляються одне за одним. Ось
Гафійка винесла одному води. Стали й розмовляють. Знов
надходить купка... Ще рядок... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 9);
Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей. Ще
один вибух (Олександр Довженко, I, 1958, 35); Клацнув затвор під моєю
гарячою рукою. Вибухнув постріл, ще... і, коли за кілька
хвилин ми вимели село, на мені теліпався порожній
патронташ (Андрій Головко, I, 1957, 64); Під стінкою на
вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Петро Панч, Синів..,
1959, 4).
Та ще [й] — до того ж. Щоб Горобців шкідливих
настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом'яного Діда
приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 141); Яке було добро, продали, а гроші
розкотились.. А пані не дає нічого та ще й гнівається
(Марко Вовчок, I, 1955, 28); [Парвус:] Я волів би, щоб
се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при
чоловіку... (Леся Українка, II, 1951, 450); Ще (іще) [один]
раз — вдруге, повторно. Вона ще раз оглянулась до
криниці. Роман все стояв під кущами, спершись на
тин (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 307); — Іще хочу раз почути,
де моя земля буде (Михайло Стельмах, II, 1962, 14).
2. Указує на тривалість дії; до цих пір, до цього
часу. І досі ще стоїть любенько Рядок на вигоні тополь
(Тарас Шевченко, II, 1963, 187);
// Поки що. Ліс ще дрімає в
передранішній тиші... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); О ні, ще не
час! ще ж бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі,
Іще бо лунають, як перше лунали, Чудові веснянки дівочі
(Леся Українка, I, 1951, 50); Засмалені матроси співають на
палубі про не відкриті ще землі, про зелені тропічні
країни (Олесь Гончар, III, 1959, 182).
Все ще — указує на тривалість дії, на незмінність
чогось. Хурман все ще порався з фаетоном (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 397); [Блеазар:] Що ж вороги починили,
що ж мені вдіяли люті? Руки мої все ще дужі, ноги мої
все ще міцні, очі мої все видющі,.. тільки язик мій, язик —
здавсь ворогам на поталу! (Леся Українка, II, 1951, 144).
3. Указує на відносно давній або попередній час,
пору, на далеке, віддалене місце. Перші спроби
писати — віршем і прозою — відносяться ще до тих часів,
коли Франко був у гімназії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 28); Ще
як вони обидва вчились в церковній школі, батюшка
давав їм читати євангелію та усякі церковні книжки
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 316); — Син у мене Дмитро тоді
ще парубком був (Гнат Хоткевич, I, 1966, 88); [Публій (ще
з сіней):] Здоров, Хузане! (Леся Українка, III, 1952, 170);
[Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й
досі не змирились (Степан Васильченко, III, 1960, 34); [Оксана:]
Ти не смієш, ображати Семена!.. Семен мій друг і
товариш ще з дитинства (Захар Мороз, П'єси, 1959, 38); Черниш
іще здалеку впізнав свого коня (Олесь Гончар, III, 1959, 88);
// Завчасно перед якою-небудь подією. Ще треті
півні не співали. Ніхто нігде не гомонів (Тарас Шевченко, I,
1963, 3); Ще за рік до арешту долинули до Тараса
Григоровича чутки, що Брюллов переживав якусь
внутрішню кризу (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 298); Не
плакали друзі, Бо сльози. Як кажуть, Солдати в обози
Здають ще до першого бою (Платон Воронько, Тепло.., 1959,
58).
4. Указує на наявність достатніх умов, можливості
для здійснення якоїсь дії, досягнення чого-небудь.
Сказав би щось про Квачана такого — І що воно й до
чого, — Та цур йому — бо ще порве!.. (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 69);
// Указує на міру охоплення кого-,
чого-небудь чимось до якогось часу. Ясне сонце, тепле й
приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю
(Панас Мирний, I, 1949, 125); [Любов:] Ах, тьотю Ліпо!
хоч я й дурна тепер, та ще не до кінця, і мене не так
легко одурити (Леся Українка, II, 1951, 69); Приходить весна,
але ще сіра, ще каламутна, і б'є об землю крилом, наче
великий кажан (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 259);
// перев. із запереч.
част. не. Указує, що яка-небудь подія, якесь явище,
певний стан з'являється до завершення чи початку іншої
події, явища і т. ін. Іще не попритухали усі зірочки,
а вже наш Кузьма Трохимович і скочив (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 7); Ще не вдарив мороз, а вже втомлений лист
в'яне (Леся Українка, I, 1951, 229); Весною в селі встають рано.
Ще темрява затоплює хати, ще в світанковому повітрі
ніщо ні шерхне, ще зорі поморгують у блідніючому небі..,
а вже по хатах то тут, то там засвічуються каганці
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107); Ще танки мчали без упину, Іще
горів отецький дім, А він вже думав про зернину В
пшеничнім колосі тугім (Андрій Малишко, Запов. джерело, 1959, 17).
5. Уживається при вищому ступені порівняння прикметників і прислівників із значенням «більше», «більшою мірою» (ніж хто-, що-небудь, ніж раніше і т. ін.). Поховали стару; ще смутніше в хаті стало (Марко Вовчок, I, 1955, 99); Чорний вид його ще дужче почорнів, а брови прикрили гострі очі (Панас Мирний, I, 1954, 168); Тихович насилу стримував роздратованих робітників, не бажаючи бути свідком якоїсь ще прикрішої сцени (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Раптом двері одчинилися і в хату увійшов Тихін, він був іще блідіший, як досі, і очі ще глибше позападали (Андрій Головко, II, 1957, 136).
6. у знач. допустового спол. Указує на часткове
виправдання, схвалення чого-небудь у порівнянні,
співвідношенні з кимсь, чимсь іншим; у якійсь мірі;
принаймні, хоч. Старша Килина ще так-сяк там, а менша
Явдоха — що сьогодні вивче, то завтра й забуде
(Панас Мирний, I, 1954, 155); «Мені ще добре, — думав Семен,
сидячи на лаві в кутку, — мені ще добре: маю хату, маю
поле, та й небагато на нас двоє треба...» (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 109); [Дівчина:] Коли я тільки себе мучу,
то се ще не біда. Чи, може, я мучу не тільки себе?
(Леся Українка, II, 1951, 102).
Це ще нічого — з цим можна погодитися,
примиритися, це не так важливо, не головне.
7. у знач. підсил. част., перев. в сполуч. із займ. та
присл. Підкреслює, підсилює виражене реченням або
окремим словом, надаючи певної виразності
висловленому. — Отакої ще! В п'ятницю, та ще й вдосвіта
співати! — докірливо обізвалась Настя (Михайло Коцюбинський, I,
1955, 70); — А ти, Левку, любиш в'юни? — Ще й як,
пане, — трохи повеселішав парубочий голос (Михайло Стельмах,
I, 1962, 77); Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас
живі? (Максим Рильський, I, 1960, 141);
// Уточнює що-небудь
про предмет, місце і т. ін., виділяючи, вирізняючи при
цьому певну ознаку, факт, подію тощо, які мають
дотичність до них. Над Медвином знову летіли лебеді,
на своїх сонцем промитих крилах вони приносили вологе,
іще з волохатим туманцем тепло і добрі надії
(Михайло Стельмах, I, 1962, 469); А од клуні з ожередів медяно пахла
свіжа житня солома. Як стерні колись у давнині, як ще
пастушком... (Андрій Головко, II, 1957, 145);
// Зовсім,
тільки-но, всього лише, не пізніш, ніж. Ще недавно — просто,
здається, вчора було — стояли ми з нею під нашою
любимою вишнею (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 419); Перед Чернишем
ступав Гай, несучи на собі важку металеву плиту, яку
ще кілька днів тому чистив і ніс Бузько (Олесь Гончар, III,
1959, 60);
// Виражає передчуття чого-небудь недоброго,
побоювання чогось; а раптом, може трапитися. Маруся
вже її не слухала і, наливаючи чай, плакала. Сльози
котились і, як роса, сипались на білу скатерку. — Оце
розридалась, неначе мала дитина; ще в чай накапають
сльози (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 57); — Кажу ж: до хрещеного
батька [посипати]; — Господь з ним, дитино моя! .. Як
через ліс, то три, а шляхом — п'ять верстов буде... Ще
змерзнеш у дорозі! (Панас Мирний, IV, 1955, 288); [Поліксена:]
Чого ти так голосиш, аж моторошно, справді?
Не годиться, ще хто почує! (Леся Українка, II, 1951, 272);
// Уживається для підсилення небажання робити щось.
Тимко вивів стару надвір, штовхнув межи плечі: «Ще
буду квартиру їй шукати. Хай іде, куди хоче» (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 356).
[А, та] ще й; А ще — уживається для вираження
докору, осуду, іронії з вказівкою на які-небудь ознаки,
дії і т. ін. Скорпіоном язик твій був нам, він труїв нас
і жалив невпинно. А тепер ще й стоїш проти нас, мов
ображений ти безневинно (Леся Українка, I, 1951, 290); —
Торочиш таке, а ще вчителька! (Олександр Довженко, I, 1958, 332);
От (ото, оце, се) ще — уживається для вираження
осуду яких-небудь дій, вчинків, докору кому-небудь.
[Клієнт:] А що? Він присягнув? [Римлянин у
далматиці:] Ні, відступився і руки заложив. Ото
ще дурість! (Леся Українка, II, 1951, 534); — Ну, сину, як
маєш охоту, то я тебе в школу віддам... — Ні, не хочу...
— О, се ще... ціпов'яз! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 103); Чи захоче
Тоня із ним дружити?.. Адже їй одне задоволення —
крутити голови хлопцям, про неї навіть самі дівчата
кажуть: — Оце ще наш вихор! Не знає, на кому й
спинитись... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 39); Тільки цього ще
бракувало! див. бракувати 1; Цього ще не вистачає
(вистачило)! — те саме, що Тільки цього ще бракувало!
(див. бракувати 1); Ще (іще) б [пак]! Ще б не так! —
інакше й бути не може, само собою зрозуміло. — А вже
сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне і
завжди його верх і затичка. — Іще б! Дурні земські гроші куди
дівати? (Панас Мирний, III, 1954, 274); [3-й з прохачів:]
Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи!
(Леся Українка, II, 1951, 492); «Ти б його тепер і не пізнав.
Ще б! Як на війну йшов, йому ж і місяця сповна не було,
а це вже ось без місяця не чотири роки» (Іван Вирган, В розповні
літа, 1959, 279); Ще б [пак] не... — чому б не.., як же
не... — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? —
спиталась в Тодозі Гризельда. — Атож! Ще б пак не
вміла, — сказала Тодозя (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 104); — Чув
новину? — Ти про крейсер? — Сашко одягає навушники.
— Ще б не чути (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 42); Ще що
вигадай (видумай, придумай, зроби і т. ін.) —
уживається як заперечення чиєї-небудь дії, думки і т. ін.,
що не можуть бути схвалені, прийнятні за даних умов.
— Еге!..Ще що, мамо, вигадайте (Нечуй-Левицький, VI, 1966,
406); Ще що за... — виражає здивування черговим
вчинком кого-небудь, який викликає певний осуд,
докір. [Хуса:] При гостях не кажи на мене Хуса, зови
мене Хузаном, — се по-римськи. [Мелхола:] А се
ще що за новина — «Хузан»? (Леся Українка, III, 1952, 153).