в означеннях
Тлумачення, значення слова «щебет»:

ЩЕ́БЕТ, у, чол.

1. Спів деяких птахів (ластівок, солов'їв, жайворонків, щиглів і т. ін.). В різні фарби одягалися квітки, І до гнізд злітались з щебетом пташки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 421); Коли ж трактори наближалися — жайворонячий щебет танув у голосній мові працьовитих машин (Юрій Яновський, II, 1954, 129); Ластівки літали понад самою землею мовчки, без щебету (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 197); З приміщення польового табору тим часом, перегукуючись із щебетом солов'їв, линуть звуки акордеона (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 207).

2. перен. Швидка, жвава мова (перев. жінок і дітей). Сутінки ллються проти ночі; Женці прибрались за пори, Спинились щебети жіночі, І плач, і регіт дітвори (Павло Грабовський, I, 1959, 448); Біс його знає, що криється в цих великих очах: чи селянський сум за землею, чи за дитячим щебетом, який і досі, сниться колишньому вчителеві сільської школи (Михайло Стельмах, II, 1962, 52).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 576.

Коментарі (0)