в означеннях
Тлумачення, значення слова «щербатий»:

ЩЕРБА́ТИЙ, а, е. З вищербленими краями, з щербиною, щербинами. Аниська зливала їй на руки з чорного щербатого глечика (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 20); Перед ним стояла щербата тарілка, повна махорки (Василь Кучер, Голод, 1961, 321); В самотині, на пароплаві, у сяйві місяця нічнім, сидів він на щербатій лаві, віддавшись почуттям своїм (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 17);
//  З щербинами (про зуби). Я бачу широкий шрам на дідовій губі, бачу його щербаті зуби (Нечуй-Левицький, V, 1966, 172); — Роби, що велено, — собакувато визвірився обозний, шкірячи свої щербаті зуби, — Я, пане, коваль! — гоноровито відмовив парубок (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 14);
//  розм. Такий, у якого бракує зубів. — Ну, я ото весь час на виду, в активі, засідання різні, культурні розмови, а вона [дружина] — відстала та й стара, щербата… (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 147); В сусідньому бараці над жінками знущалася руда, щербата наглядачка з цигаркою в зубах (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 167);  * Образно. Будинки шкірили до нього щербаті роти своїх потрощених стін (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 20); Секретар.. перед одним яром сам сів до керма, бо знав тут кожну вибоїну й умів переїздити щербатий міст, як ніхто з шоферів (Юрій Яновський, Мир, 1956, 124);
//  Із зазубленим, нерівним лезом. Ой ти, Ярославе, І всі Всеславові внуки! .. Щербаті мечі у піхви ховайте, Бо не вміли ви дідової слави залучити (Панас Мирний, V, 1955, 273); — Знаєш, що я тебе буду просити? Купи ти мені сокиру на базарі. А то.. моя вже така й стара, як я, та така й щербата. Купиш? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 100);
//  Із заглибинами, виїмками. Великі кам'яні кругляки, щербате каміння і річний піщаник — усе те валило в збиту громаду монголів (Іван Франко, VI, 1951, 125); За високим муром хтось пройшов тихим кроком, спіткнувшись на щербатому камені (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 10).
 Щербатий місяць див. місяць.
І (ні) щербатого шага не мати (не взяти, не дати і т. ін.) див. шаг; На щербатий гріш (шаг) чого — дуже мало чогось. В очі вчитель їдкий, мов товчений перець, поваги до сану й на щербатий гріш не покаже, а зате який позаочі! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 508); Користі від його на два шаги, та й ті щербаті (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 196); Ні (і) щербатої копійки нема (не було) за душею див. копійка; Щербата доля — нещаслива доля; недоля. [Пав ло:] Не я тебе покидаю, а моя щербата доля! (Марко Кропивницький, II, 1958, 379); Та чи довго ж тішився він тим щастям? От прийшло лихо і, мов корова язиком, злизало щастя!.. Така вже його доля... щербата, мовляв (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Щербата правда (правдонька) — сумнівна правда. Лисиця так Сові казала: — От де по правді можна жить І доленьку хвалить.. — Якби ж то правдонька щербата не була, То, може, й справді б так жила (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); Щербатий гріш (шаг) — дуже малі, мізерні гроші; Щербаті копійки див. копійка; Щербатої копійки не вартий див. копійка; Щербатої копійки не дати див. копійка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 582.

Коментарі (0)