в означеннях
Тлумачення, значення слова «щулити»:

ЩУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.

1. Те саме, що мружити. Низька карячкувата постать спинилась на хатнім порозі, переставила довгий ціпок з корою у хату і, спершись на нього, щулила очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 44); Тимко зітхнув і знову замріяно, але без особливої радості дивився на розкоші весни і вічну красу природи, щулив від сонця.. очі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 122); В цю хвилину двері розкрилися і мати, щулячи короткозорі очі, проказала: — Це ти, Олю? (Натан Рибак, Час, 1960, 411).

2. у сполуч. із сл. вухо. Притискати до голови (про тварину); прищулювати. Кінь уже стояв на ногах, позираючи в кручу, куди скотився віз, і боязко щулив вуха (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 102); «Невже переламав кістку?» — з жахом подумав Ромко, натискуючи на ногу коневі. Буланий сіпався й щулив від болю вуха (Олесь Донченко, I, 1956, 89);  * Образно. Ой, оддзвеніла тривожно чавунка, паровози далеко кричали... І напружено щулила вуха темна ніч над сумними кущами... (Володимир Сосюра, I, 1957, 276).

3. у сполуч. із сл. плечі. Піднімаючи, стискати. Я вмію ходити, трохи щулячи плечі, і від того ноги мої здаються ще довшими, ніж є насправді (Павло Загребельний, День.., 1964, 235); — Все одно — страшно! — Уляна мерзлякувато щулить округлі плечі (Михайло Стельмах, I, 1962, 106).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 609.

Коментарі (0)