в означеннях
Тлумачення, значення слова «щулитися»:

ЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

1. Згинатися, скорчуватися, горбитися від чогось (холоду, хвороби і т. ін.); зіщулюватися. На підстилці щулилася дівчина. Гайсин теж відчув, як холод проймає все його тіло (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117); З кожним вибухом снаряда десь поблизу розвалища, в якому містилася ця операційна, присутні щулилися, позираючи на стелю підвалу (Іван Ле, Право.., 1957, 173); Сторожі біля крамниць щулилися від нудьги (Олександр Копиленко, Десятикласники, 1938, 296);  * Образно. Кружляє над осокором гайвороння, все не обсядеться на ніч. Щуляться під вітром хати, блимають червоними вікнами (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 190);
//  перен. Виявляти нерішучість, вагаючись, ніяковіючи. Гості стояли коло порога й щулились перед таким значним кумом, неначе поприлипали до стіни та до дверей (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 98); Він завжди щулиться і перед зборщиком [збирачем], і перед соцьким, і перед економом (Михайло Стельмах, I, 1962, 359).

2. Те саме, що мружитися. Попід тинами та по дворах вигрівалися проти сонця чоловіки в білих сорочках. Ліниві й веселі очі їхні щулились проти сонця, а мова гула спокійно й поважно (Степан Васильченко, I, 1959, 265); Очі грали і солодко щулилися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 52).

3. Притискатися до голови (про вуха). Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина — і табун мов буря понесла (Максим Рильський, I, 1960, 257);
//  Притискати вуха до голови (про тварину). Хомин жеребчик, незважаючи на те, що мило з нього облітало шматтями, раз у раз щулився і завзято, по-собачому, клацав зубами то в бік Романового коня, то в бік Маковейового (Олесь Гончар, 1959, 304).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 609.

Коментарі (0)