в означеннях
Тлумачення, значення слова «щуплий»:

ЩУ́ПЛИЙ, а, е.

1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 4); Оксен відкрив двері і відразу ж побачив щуплого чоловіка у військовій шинелі, що сидів до нього спиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 100);
//  рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд. Був на одльоті хуторок, Було в нім щупле будовання [будування], Ставок був, гребля і садок (Іван Котляревський, I, 1952, 180).

2. Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий. Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Олександр Довженко, I, 1958, 35); Для сівби беруть добре виповнене насіння помідорів, яке відокремлюється від дрібного та щуплого у п'ятипроцентному розчині кухонної солі (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 610.

Коментарі (0)