ЩИПАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка.
1. Сильно затискувати, защемляти пальцями, дзьобом і т. ін. шкіру тіла. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи. Кусався, гриз, щипав, душив (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! (Марко Вовчок, I, 1955, 109); Я щипав себе лівою рукою за ногу крізь дірку в штанях, щоб не сказати батюшці чого-небудь (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 40); Щипала [Орися] дівчат і взагалі бісилася, не маючи сили стримати розпишнілу, розквітлу дівочу енергію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 127); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора, .. складалося іще з чотирьох осіб (Василь Еллан, II, 1958, 32).
2. Діючи, впливаючи на що-небудь, викликати в когось відчуття болю. Три стовпи розійшлися широкими смугами до середини неба. Мороз брав, аж за пальці щипав. А Настя і не примічала того (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 363); Холодна роса щипала босі ноги, ранкова свіжість сиротами виступала на тілі (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 163); Сік його [яблука] аж шипів і злегка щипав язик (Олесь Донченко, IV, 1957, 132); Боком пригинався [Дмитро] і вперто йшов уперед. Чув, як солоний піт щипав спину, і в обличчя, особливо в підборіддя, впивалися пронизливі пекучі голки (Михайло Стельмах, II, 1962, 383); Холодний вітер щипав за щоки, за ніс (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 463).
3. перен. Дошкуляти, завдаючи переживань,
неприємностей. Загнибіда сидів і похмуро дивився на
Колісника! досада щипала його за серце (Панас Мирний, III, 1954,
93); Смуток щипає Вітю (Степан Васильченко, II, 1959, 182); Треба
тільки проникнути пізно ввечері в школу і по драбині
вилізти на горище. Легенький холодок щипав за серце
при цій думці (Олесь Донченко, II, 1956, 419);
// безос. Венеру..
за душу щипало, Що з флотом поступили так; Од жалю
серце замирало, Що сяде син на міль, як рак (Іван Котляревський, I,
1952, 217); А пес, що втішно зветься Амуртаєм, В
квартирі нашій так наївно вив, Що серце нам щипало
мимоволі, Хоч і минущі ті собачі болі (Максим Рильський, II, 1960,
281);
// Те саме, що колоти 5. — Чоловік.. чесно
поживе, добрим словом згадає... — А тепло ж буде від того
доброго слова? — щипає Пацюк (Панас Мирний, II, 1954, 176).
4. Рвати, відривати щось, захоплюючи пальцями.
Ой люблю я, люблю дівчину мою, Що ходить, гуляє в
вишневім саду, Щипає, зриває зелен виноград (Павло Чубинський V,
1874, 288); Щипала [Тетяна] на обніжку
блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно
тулила в букетики (Степан Васильченко, II, 1959, 103); Максим щипав
в кишені малай, простягає птиці (Михайло Стельмах, I, 1962,
238);
// Відриваючи що-небудь дзьобом, губами, з'їдати;
скубти. Вигін за садком зразу, високий, крутий. Тут
і там по йому [ньому] коні пасуться, телята щипають
травичку (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 102); Сім років тому тут
росли самі бур'яни, де здичавілі монастирські кози
щипали будяки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 130); Коні,
що паслися спочатку на стерні, перемандрували в
улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там
подзвонюють вуздечками і щипають траву (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 289);
// перен., розм. Завдавати якоїсь шкоди,
втрат кому-небудь. — Що, пане сотнику, потроху
щипаємо січовиків? — Виходить, ясновельможний князю,
щипаємо (Іван Ле, Наливайко, 1957, 62).
5. Захоплюючи пальцями, посмикувати що-небудь. Думала Оксана, думала; щипала той рукав у сорочки довгеньке (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 446); Всі засміялись, а Васюта сидів поважно й щипав свого білявого вусика (Борис Грінченко, II, 1963, 485); Вони [казахи] сидять, щипають себе за рідкі, наче кущики полину, борідки, розмовляють (Олесь Донченко, I, 1956, 129).