ЩИПО́К, пка, чол.
1. Дія за значенням щипати і щипнути.
Стаха пересмикнула плечима і не відгукнулася. Не
допоміг материн щипок за стегно (Ірина Вільде, III, 1968, 257);
// перен. Ущипливе запитання. Рудокопи далі ділилися
своїми спостереженнями над рудою.. Вони ставили
питання, зауваження, ловкенькі щипки, що в них був
єдиний зміст: якнайбільше добути руди, якнайхутчіше
її вивезти на поверхню (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 319).
2. у знач. присл. щипком. Посмикуючи, щипаючи струни (під час гри на музичних інструментах); піццикато.