ЩИ́РИЙ, а, е.
1. Який прямо, безкорисливо, чистосердечно
виражає свої почуття, думки; відвертий,
правдивий. Чоловік був дуже добрий, до своїх щирий,
зроду-віку нікого не скривдив (Марко Вовчок, I, 1955, 85); Людина
щира й пряма, Матвєєв ненавидів безпідставні обіцянки
й удавані розради (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 36);
Батько Люсі, усміхаючись, розгладжує чорні козацькі вуса.
Його знає все село як доброго хлібороба, чулу й щиру
людину (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 119);
// Який охоче
приймає кого-небудь, наділяє чимсь від душі;
приязний, гостинний. Усе йому здавалося таким добрим,
смачним; самі хазяїни — такими щирими, привітними
людьми, що він аж повеселішав трохи... (Панас Мирний, I,
1949, 274); Артем розповів Христі, що це за родичі,
що за люди: щирі, привітні. З дорогою душею
приймуть її (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 547);
//
Уживається у підписах для вираження сердечної прихильності
до кого-небудь. Разом з жінкою засилаємо Вам та
цілій родині Вашій найсердечніші привітання. Ваш
щирий Михайло Коцюбинський (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 159);
// Який є виявом доброго, сердечного ставлення (про
вітання, подяку і т. ін.). Передайте моє щире вітання
Вашій дружині (Панас Мирний, V, 1955, 414); Арміє наша,
народу дитино, — Щире народне спасибі тобі!
(Максим Рильський, I, 1956, 354); Почуття щирої подяки до дивного
колгоспника заворушилося в грудях лейтенанта (Петро Панч,
Іду, 1946, 35); Рота зустріла його щирими
поздоровленнями: доки Черниш лікувався, в полк йому прийшло
звання лейтенанта і орден Червоного Прапора (Олесь Гончар,
III, 1959, 213);
// Пройнятий сердечною теплотою,
відвертістю. Серце стрепенулось, Змучене до краю; Знов
зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання,
Вірної любові! (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 33); З ґаздинею
зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 170);
// Який виражає справжні, непідробні
почуття, думки. Моя байка, добрі люди, У пригоді,
може, буде; Я додам вам раду щиру: І при щасті знайте
міру (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 120); Настя подивилась на
нього, його очі були такі щирі, немов дивились їй у душу
(Леся Українка, III, 1952, 589); Чи винен я, що в серці
квітнуть твоя хода і голос твій? І що про тебе пісня щира
і синню й золотом сія (Володимир Сосюра, II, 1958, 117);
// Сповнений
ласки, доброти, душевності; привітний. Такою тихою
мовою та розумною радою Чіпка був як сповивачем
сповитий. Од щирих слів любої жінки серце його
впокоювалось (Панас Мирний, I, 1949, 363); — Княгине моя, золото
моє! — каже їй Гвинтовка. — Привітай же моїх гостей
щирим словом і ласкою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 122);
// Сповнений життєвої правди; правдивий. Чом я не маю
огнистого слова, Палкого, чому? Може б та щира,
гарячая мова Зломила зиму! (Леся Українка, I, 1951, 28); Своїм
щирим, схвильованим словом Марко пройняв усіх (Олександр Копиленко,
Десятикласники, 1938, 400).
♦ Від (од) щирого серця: а) (у сполуч. з дієсл., що
виражають побажання, вітання) палко, від усієї душі.
Павло обняв і поцілував її від щирого серця (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 285); — Голубчику, Харитоне!
Поздоровляю вас од щирого серця! — крикнув Прокопович і
кинувся обнімати й цілувати Моссаковського (Нечуй-Левицький, III,
1956, 69); Від щирого серця тисли [бійці] руки
любимому командиру, поздоровляли з високою нагородою (Микола Шеремет,
В партиз. загонах, 1947, 77); б) (у сполуч. з дієсл.
розказувати, розповідати і т. ін.) відверто,
чистосердечно, не приховуючи нічого; чесно. Якби
мати тогді до неї пристала, вона б усю правду, від
щирого серця, усе б їй розказала (Квітка-Основ'яненко II, 1956, 439);
З (із) щирим серцем — з добрими намірами; довірливо.
Не по правді ви із своєю Лесею робите. Я до вас із
щирим серцем, а ви до мене з хитрощами (Пантелеймон Куліш, Вибр..
1969, 67); [Терлецький:] Отут і поговоримо.
Сідайте. [Чорноліс:] Яка розмова?.. Адже завжди
так: Коли ти з щирим серцем, то тобі У вічі плюнуть.
Це вже неодмінно (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 384); Щира
дружба (прихильність і т. ін.) — сердечна, чиста,
правдива дружба, прихильність і т. ін. Геть напади
розбійницькі! За мир! За мир! За дружбу всіх народів щиру!
(Максим Рильський, III, 1961, 72); Щира душа; Щире серце:
а) уживається для підкреслення таких якостей
характеру людини, як правдивість, відвертість, сердечність,
душевність. Подруги в Уляні душі не чули.. Любили в
Уляні щиру душу (Панас Мирний, II, 1954, 102); [Вася:] Що
тобі відомо? Мені відомо тільки, що в нього широка і
щира душа, що він людина політичних принципів (Іван Микитенко, I,
1957, 349); б) уживається на позначення людини, яка
є носієм цих якостей. Вони навіть, бідні, ніколи не
взнають Про вас, щирі душі, що стелите путь Новим
поколінням (Іван Франко, XIII, 1954, 28); — Чом же ви не
оженились? Не знайшли щирого серця? гарячої душі?
(Нечуй-Левицький, VI, 1966, 39); Щира молитва — палка
молитва. Вона впаде навколішки, приникне головою до
помосту, — шепче молитву щиру, просить у бога ласки
(Панас Мирний, I, 1949, 137); Щире прохання — ласкава
просьба. Певні, що Ви, завжди одкликаючись щиро на
громадські справи, прихилите ухо своє.. і до нашого
щирого прохання (Панас Мирний, V, 1955, 398); Щирий друг
(товариш, приятель) — справжній, вірний друг, товариш,
приятель. Мені ж, о господи, подай Любити правду на
землі І друга щирого пошли! (Тарас Шевченко, II, 1953, 333);
Спасибі тобі, мій рідний брате, щирий товаришу, за твою
ласку і добре діло! (Панас Мирний, V, 1955, 346); Він не мав
у місті ніякого щирого приятеля (Іван Франко, VII, 1951, 256);
Щирим серцем; Щирою душею — віддаючи всі сили;
самовіддано. Робить [Андрійко] і діло, щирим серцем
робить, а годинку урве собі на гуляння парубоцьке
(Марко Вовчок, I, 1955, 275); — Послужив я козацтву щирою
душею, а як-то мені козацтво послужить! (Пантелеймон Куліш,
Вибр., 1969, 183).
2. Справжній, дійсний. Куди не піткнешся —
панують кайдани; То де вже спокою нам ждать? Як щирі
народу свого громадяни, За край ми повинні гадать!
(Павло Грабовський, I, 1959, 83); Епічні давні герої плакали, не
соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями,
а ми? (Леся Українка, III, 1952, 681); З афектованим рухом
щирого сіцілійця він підняв руку й потряс цибулею так,
що гичка її перетяла сірі руїни й зазеленила на
блакитному небі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 403); Сахно заздро
поглянула на дідугана і, хоч була й сама щира спортсменка..,
на кулаки вона з ним не визвалася б (Юрій Смолич, I, 1958,
46);
// Який по-справжньому вірить, дотримується
чого-небудь. Щира мусульманка, яка знала страх божий,
вихована у давніх звичаях та забобонах, вона не могла
вибачить чоловікові гяурських примхів, вважала його
мало не зрадником (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135);
//
Безпосередній і глибокий (перев. про почуття). — Щирому
коханню і бог не противник, як кажуть люди, —
перепинила Мотря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 51); За ласку діти
відплачують щирою любов'ю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 275);
Щирий подив метнувсь і застиг на Галагановім обличчі
(Андрій Головко, II, 1957, 483);
// Значний за ступенем вияву;
щедрий. — За мої щирі послуги сама цариця
пожаловала [пожалувала] мені Піски... (Панас Мирний, I, 1949, 187);
Багато фарб розкидано по степу, щедрих, щирих фарб
збудженої землі (Юрій Яновський, II, 1958, 51); Можна було
сісти на молодій, ще не запиленій пилюкою траві, рясно
покрапаній наївними жовтенькими квітами,
настояними на щирому сонці (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 4);
// Без
домішок, непідробний, чистий. Ой ти. річко бистрая,
Ой ти. водо луговая, Чи не тяженько тобі, ..Круті
бережки рівняючи. Щирі піски риючи? (Українські народні пісні, 2, 1965, 278); Якби я всіми барвами владала, то я б на
барву барву накладала, і малювала б щирим самоцвітом
(Леся Українка, I, 1951, 258); Копи ніби зачаровані з музики
степової, — то хмарніють, то міняться на сонці
щирим золотом (Григорій Косинка, Новели, 1962, 120); Співала ж
дзвінко, дужо, незрівнянно! А голос був — із щирого срібла!
Ой рано, рано, дуже рано, Оксано, ти від нас пішла...
(Павло Тичина, II, 1957, 42).
♦ Сказати щиру правду; Сказати по щирій правді
див. сказати; Щира правда див. правда.
3. на що, до чого і без додатка. Самовідданий,
старанний, завзятий. [Пріська:] Ох... (Дивиться, як
горить робота в Марти). Я змолоду була щира на
роботу (Степан Васильченко, III, 1960, 77); Взяв Антін собі дружину
маленьку, слабу жінку, але щиру до роботи (Степан Чорнобривець,
Визволена земля, 1950, 40); Мою появу на фабриці мало хто
помітив. Хіба що щирі читачі директорських наказів
прочитали.., що «такого-то зараховується на посаду
художнього редактора фабрики» (Юрій Яновський, II, 1958,
18);
// Сповнений самовідданості, старання, завзяття.
Хазяїн зглянувся на його щиру працю, похвалив його
й набавив трохи плату (Панас Мирний, II, 1954, 77); —
Випросила дівчина Мар'яна, за щиру свою роботу влітку,
випросила щонайменшу квітку (Леся Українка, III, 1952, 490).