в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкалик»:

ШКА́ЛИК, а, чол., заст.

1. Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою. — Ще дужче крутить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 67);
//  розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою. Закинувши вгору підборіддя, вставляв [Паскуда] того шкалика в рота.. і, примруживши солодко оченята, тягнув горілку, наче немовля соску (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 65); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки; пили на дорогу і на санках, і прямо розсівшись долі кружка (Михайло Стельмах, I, 1962, 30);
//  Невелика склянка для горілки; чарка. У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, братини, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 46).

2. Конусоподібна склянка з оливою чи лоєм, що правила за світильник.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 469.

Коментарі (0)