Словник української мови

ШКАМА́ТТЯ, я, сер., збірн., діал. Шматки, рештки подертого одягу, взуття та інших речей. Щонайменше може надіятися [піхотинець], що з чобіт, хоч і яких добрих, принесе шкамаття (Іван Франко, I, 1955, 49).
♦ На шкамаття — на дрібні клапті, шматки. «Не буде нічого з того [голосування], — думав хитрий Ван. — Підру [подеру] все на шкамаття, лиш на вулицю вийду» (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 83).