в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкапа»:

ШКА́ПА, и, жін.

1. Заморений, слабосилий, худий кінь. По дворі скрізь валялись купи неприбраного гною, бігали собаки, никали худі шкапи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 167); Кінця не видно ярмаркові. Там, чути, циган розхвалюй якусь шкапу: — Добра кобила! День біжить — три дні лежить! (Олесь Гончар, I, 1959, 44); Сліпа Гершкова шкапа, яку все село звало «великомучениця», була така байдужа до всього, що вже й не обганялась від мух (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 222);  * Образно. — Пора зіпхнути Михая з кульгавої шкапи монархії... (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 292);
//  розм. Те саме, що кінь 1. Між зеленим кострубатим чагарником заманячить де-не-де спутана шкапа. То хлопці пасуть коней (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Степан молодцювато під'їхав на димчастих шкапах до їхніх воріт (Михайло Стельмах, II, 1962, 235).

2. перен., розм., зневажл. Фізично слаба, виснажена, нездатна до роботи людина.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 470.

Коментарі (0)