в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкарбани»:

ШКАРБАНИ́, ШКАРБУНИ́, ів, мн. (одн. шкарбан, шкарбун, а, чол.), розм. Старе, стоптане, рване взуття (чоботи, черевики і т. ін.). На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом'яні устілки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 200); Слізно почала вона благати брата, щоб він або зовсім не виходив до гостей, або взув чоботи замість цих шкарбанів (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 345); Загорнений у довгу материну свитку, закутаний її чорним платком, у шкарбунах на босу ногу, з рукавичкою в руках, він, мов заєць, вискочив з сіней (Панас Мирний, IV, 1955, 299); Опустив [дід Євмен] ноги з ліжка, навпомацки знайшов розтоптані шкарбуни й, покректуючи, почав озуватись (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 210).
Старий шкарбан (шкарбун) — про стару людину. — Не дивуйтесь на старого шкарбана, — озвався після хвилинного мовчання Жербина, сперся всім великим костистим тілом на ціпок і, втупившись у підлогу, важко зітхнув (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 25); Марко Лукич [Кропивницький] створив закінчений тип чванливого, дурного й нікчемного старого шкарбуна — козацького полковника (Минуле українського театру, 1953, 149).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 471.

Коментарі (0)