ШКЕТ, а, чол., розм., зневажл. Хлопчак, підліток. Матрос знову подумав, нахмурив брови. — Гляди ж, шкет! Сьогодні я виграв у тебе кашу (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 77); Аж лячно хлопцеві стало, що вона така гарна. Невже це він, шкет, цілував ось її? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 230).