в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкіра»:

ШКІ́РА, и, жін.

1. Зовнішній покрив тіла людини і тварин. Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Гнат чіпляє на руку нагая, жеребець скошує очі, неспокійно перебирає ногами, шкіра на ньому ворушиться (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65); Шкіра бере участь у процесі дихання, в регуляції температури тіла, в обміні речовин. Шкіра захищає організм від шкідливих зовнішніх впливів, в тому числі й від діяння хвороботворних мікробів (Загальний догляд за хворими, 1957, 45); Жодна земноводна тварина не вживає води звичайним способом; всю воду, що потрібна для її життя, вона приймає виключно через шкіру, яка всмоктує вологу й виділяє її (Визначник земноводних та плазунів, 1955, 11);  * Образно. Зм'якла землі заморожена шкіра, і руном шовковим Сонячний усміх палкий швидко її покрива (Іван Франко, XIII, 1954, 306);
//  Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. Ніби нікого немає і всередині зимівлі. Ні, є або в усякому разі хтось був: ось звірині шкіри на стіні, ось мисливське знаряддя, ось голова ізюбра з гіллястими пантами, ось рушниця (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Трюми «Сміливого Звіробоя» були повні тюленячих шкір (Микола Трублаїні, Опов., 1933, 34).
[Аж] дрижаки пробігають (пробігли) по шкірі; [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) поза шкірою див. пробігати; Вилазити (вилізти) із шкіри див. вилазити; Вилузуватися (вилузатися) із шкіри див. вилузуватися; Витерплювати (витерпіти, виносити, винести і т. ін.) на своїй шкірі — те саме, що Виносити (винести) на своїх плечах (див. виносити). Шевченко, який вийшов з народу, на своїй шкірі витерпів і виніс усе, зрозумів корінь усього зла (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 462); Відривати (відірвати і т. ін.) з шкірою — те саме, що Відривати (відірвати) з м'ясом (див. м'ясо); Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкірою — добре відчувати що-небудь. Це Аркадій Валеріановий відчуває всією своєю шкірою, на якій щоденно залишають десятки слідів мужицькі очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 282); Влазити (влізти) в шкіру див. влазити; Гусяча шкіра див. гусячий; Дерти (драти, здирати, здерти і т. ін.) [останню, сьому і т. ін.] шкіру з кого — те саме, що Дерти (драти) шкуру (див. дерти). — Я тут знаю одного панка, — сказав Микита. — Він дере з людей шкіру так, як липову кору (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 37); — Пам'ятай свої слова: «Тяжко бідному на світі!» Від злидарів за лікування нічого не бери! Багатих, панів не шкодуй — дери з цих сьому шкіру! (Три золоті слова, 1968, 198); Залазити (залізти) в шкіру див. залазити 1; Заливати (залити, залляти) за шкіру сала кому — те саме, що Заливати (залити, залляти) за шкуру сала (див. заливати). — Ти йому, Зуйко, залий за шкіру сала! — І заллю! Не дасть чарки — заллю! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 88); Із шкіри пнутися — усіма силами намагатися, прагнути зробити що-небудь, досягти чогось. В цю велику добу військові лікарі аж із шкіри пнулися, щоб вигнати з симулянтів злий дух саботажу і знову повернути їх у лоно армії (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 63); Кістки та шкіра — те саме, що Тільки шкіра та кістки (див. кістка). — А ти все такий самий: кістки та шкіра (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 10); Лізти з шкіри див. лізти; Міняти шкіру див. міняти; Мороз (дрож і т. ін.) поза (за) шкірою перебігає див. перебігати; Морозець пішов (побіг і т. ін.) поза шкірою див. морозець; Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.) поза шкірою (по шкірі і т. ін.) див. мороз; Морозом продерло по шкірі див. продирати; Морозом сипнуло за (поза) шкірою див. сипнути; Морозом сипонуло за (поза) шкірою див. сипонути; Мороз по шкірі пробирає (пробрав) див. пробирати; Мурашки сипнули по шкірі див. сипнути; Наче (немов і т. ін.) снігом сипоне (сипонув) поза шкірою див. сипонути; Повиступали (повиступають) сироти на шкірі див. повиступати; Рватися з шкіри див. рватися; Рядитися (убиратися і т. ін.) в шкіри які, чиї — те саме, що Міняти шкіру (див. міняти). Які б вони [пани] тоги тепер не вдягли, В які б захисні не рядилися шкіри І де б не сідали за круглі столи, На чолах їх тавра — Вони лицеміри! (Сергій Воскрекасенко, Цілком серйозно, 1947, 50); Спускати (спустити, списувати, списати і т. ін.) шкіру (три шкіри і т. ін.); Краяти ремені з шкіри — нещадно бити кого-небудь. Було за найменшу провину.. Три шкіри спустять гайдуки (Іван Франко, X, 1954, 267); З нас ладен був [лісник] спустити шкіру за кожний патичок, піднятий у панському лісі (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 56); Взяв гарапника, відшмагав Івана і пригрозив: — Як не будуть вилискувати [коні], мов люстерко, то я спишу тобі шкіру, що посинієш (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 146); І сам він [отаман] якось опустився.. Вислухував мовчки такі речі, такі слова, за одного з котрих давніше ремені би зі шкіри краяв (Гнат Хоткевич, II, 1966, 279); Тільки (лиш, сама) шкіра та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та шкіра див. кістка; Шкіра терпне див. терпнути.

2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної й механічної обробки шкури убитої тварини. Чорний згорток шкіри тьмяно блиснув у нього в руках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 215); Не було [в хаті].. ні фамільних портретів, ні шкірою оббитих крісел (Олександр Довженко, I, 1958, 325); Пужално, теж одна з фантазій Аркадія, було дороге, зі шкіри й лаку, щедро інкрустоване сріблом та міддю, справжній мистецький витвір (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 208); На траві лежали купами зелені ранці з підшитою на горішній стороні телячою шкірою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 403).
Шагренева шкіра — те, що має здатність поступово й невпинно скорочуватися, зменшуватися. — Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків. І що найстрашніше: борги ростуть швидше, аніж ціни на землю. І от з наших рук щороку відвалюється чотириста тисяч спадкоємних десятин. Бійтесь, чоловіче, щоб вся родова земля не стала шагреневою шкірою (Михайло Стельмах, I, 1962, 39).

3. Матеріал, що ним замінюють вичинену шкуру. Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей, де засідала приймальна комісія, не долітало жодного звуку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 59).
 Чортова шкіра — блискуча тканина, перев. чорного або білого кольору, що відзначається великою міцністю. Вони [штани] пошиті з чудової матерії, із зовсім незвичайної матерії. Вона має ніжну ліричну назву «чортова шкіра» (Олесь Донченко, VI, 1957, 13); Одягнений він був у своєрідний робочий костюм з так званої чортової шкіри (Іван Ле, Право.., 1957, 223).

4. розм. Кора, оболонка якої-небудь рослини чи її плоду. Вибила, виштовхнула [верба] з трудом з-під грубої шкіри кілька молодих паростей і гонить та й гонить тепер на них лист за листом, галузку за галузкою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 43); Шкіра апельсина; Шкіра огірка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 475.

Коментарі (0)