Словник української мови

ШКЛЯ́НКА, и, жін., розм. Те саме, що склянка 1 1. Чарки й пляшки, шклянки перетовкла [пані] від сміху, Розхлюпала на скатерть сирівець... (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 148); Прозора шклянка кришталева, Вино, червоне і хмільне... (Максим Рильський, I, 1960, 156).
♦ Буря в шклянці води — велике душевне хвилювання, палкі суперечки, викликані чимсь незначним, дріб'язковим. Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Леся Українка, V, 1956, 62).