в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкода»:

ШКО́ДА 1, и, жін.

1. Матеріальні втрати; збитки. Де незгода, там часто шкода (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 157); Де п'ють, то там і ллють, без шкоди не бува (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 61); Там чи купити що, чи продати, — зроду-віку не послухає; хоч шкода з того видима буде, вона свого докаже (Марко Вовчок, I, 1955, 5); О. [отець] Нестор нікому не признавався про розмір своєї шкоди (Іван Франко, VII, 1951, 81); Незважаючи на те, що іржа не знищує зерна, шкода від неї значна (Захист рослин.., 1952, 291);
//  Людські жертви; втрата когось. Гурій спав. Йому, сердешному, й не снилось, Що дома нищечком робилось, Що з дому цар його украв Не золото, не серебро [срібло], А лучшеє його добро, Його Вірсавію — украв. А щоб не знав він тії шкоди, То цар убив його, та й годі (Тарас Шевченко, II, 1963, 92);
//  Збитки, втрати, неприємності тощо, що є наслідком яких-небудь дій, учинків. Чистим зерном сійте поле, то вродить хліб як море, а нечистим посієте — собі шкоди надієте! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 250); Побратались вони [звірі], щоб по-сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 110); Та не до стайні [вступила корова], лиш просто в конюшину.. Пасеться, толочить, робить шкоду (Лесь Мартович, Тв.. 1954, 248); Свої бомби аероплан цілив саме сюди, і йому пощастило наробити чимало шкоди (Юрій Смолич, Театр.., 1946, 72); Крига ламалась тут на дрібніші шматки, і ті уламки, холодні, синюваті й блискучі, пропливали під мостом, не завдаючи вже йому ніякої шкоди (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61); Всяка недооцінка значення фізико-хімічних, математичних та інших методів дослідження в біології може завдати серйозної шкоди розвиткові цієї науки (Комуніст України, 9, 1962, 50);
//  розм. Щось зіпсоване, ушкоджене, знівечене. Наймити ходили, мовчки оглядали шкоду й тільки прицмокували (Нечуй-Левицький, II, 1956, 62);
//  рідко. Те саме, що біда 1 1. — Та нехай гнівається собі [мати]! Це невелика шкода, що мертві гніваються, а от як будуть гніватись живі, то це трохи гірше... (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 367); Та коли ж минеться ота шкода І між нами стане правда й згода? (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 42);
//  перев. з прийм. у, до. Посіви, трави і т. ін., що їх знищують тварини, завдаючи збитків кому-небудь. Стару попеласту гуску забив хворостиною в шкоді сусід (Іван Франко, II, 1950, 60); [Семен:] Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (Марко Кропивницький, I, 1958, 108); Ой твої воли давно в шкоді, Ще й у Марусі на вгороді (Українські народні пісні, 1, 1964, 61); Спершу не з якою охотою пішов був Артем до отари.. Трудно було з досвітку до смерку все на ногах: на вигорілій толоці вівці голодні, — тільки присів, а вони вже й у шкоді (Андрій Головко, II, 1957, 212); Маркова корова пішла в шкоду, він біжить гречками і кричить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 274); Оббігла дівчина овець од ячменю, од шкоди щоб далі (Андрій Головко, I, 1957, 268).
Заходити (зайти) в шкоду — те саме, що Ускакувати (ускочити і т. ін.) в шкоду; Мудрий [шляхтич] по шкоді — зазнавши втрат, збитків, почати більше розуміти. Мудрий шляхтич по шкоді, як коня вкрали, то стайню замкнув (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 112); На шкоду чию, кого, кому, чому — з негативними наслідками для кого-, чого-небудь: не на користь комусь, чомусь. Голова пильно вишукував і підносив усе, що промовляло на шкоду обвинувачених (Іван Франко, VI, 1951, 277); Незадовго перед цим Центральний Комітет у листі, розісланому всім партійним організаціям країни, попереджував, що увага партії в найближчі дні мусить бути зосереджена на Півдні, що маси добровольців і мобілізованих повинні відправлятись насамперед на Кримський фронт, хоча б навіть на шкоду іншим фронтам (Олесь Гончар, II, 1959, 315); Надмірні хитрощі бувають нам на шкоду (Микола Зеров, Вибр., 1966, 431); Ускакувати (ускочити) в шкоду — завдавати збитків кому-, чому-небудь. [Платон Гаврилович:] Чисте мені горе з ним, так і никає, щоб куди в шкоду вскочить (Степан Васильченко, III, 1960, 135); Дозволяв [колгосп] пасти коня та корову на колгоспному вигоні, не штрафував його за гусей, котрі інколи ускакували в шкоду (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 123); Як спійманий (зловлений і т. ін.) на шкоді хто — ніби захоплений на місці злочину хто-небудь. Спочатку, як зловлений на шкоді, Захар знітився (Іван Ле, Право.., 1957, 30); По другий бік вулиці, скрадаючись попід тином, пробігли Троша й Ладя. Помітивши нас, вони розгубилися й зіщулились, як спіймані на шкоді (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 34).

2. розм. Те саме, що пустун. Ну й шкода оцей хлопець, — нічого за їм [ним] у садку не вдержиш (Словник Грінченка); Стоїть мале дівчатко, посміхається до татка, довгий пензель у руці, різні фарби на лиці. — Ах ти, шкода наша, шкода! Що ж ти наробила? (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 24); Він стурбовано згадав про Кузьку, як він там, шкода вреднюча. Залишив його у бабусі, а вони старенькі, вже погано бачать, ну, Кузька й обманює їх (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 23).

3. розм. Те саме, що вина 1. Чия шкода, того й б'ють.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 478.

Коментарі (0)

ШКОДА́ 2, присудк. сл.

1. кого, чого, без додатка і з інфін. Про жалість (у 1 знач.), співчуття до кого-, чого-небудь; жаль. Кров не вода, розливати шкода (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 204); Шкода мені матері старої; хоч би довелося побачити її, почути, як їй живеться... (Панас Мирний, III, 1954, 167); — І не шкода було тобі продавати хатину й городець? (Михайло Стельмах, I, 1962, 28).

2. чого, без додатка, з інфін. і з спол. що. Про почуття прикрості з приводу втрати чого-небудь. Шкода мені й досі тієї пасіки, що я її спродав! (Марко Вовчок, VI, 1956, 218); Теплий кожух, тілько шкода — Не на мене шитий (Тарас Шевченко, I, 1951, 77); Недільський так і не прислав мені обіцяних фотографій. Певно, забув. А шкода (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 369); — Шкода, Романе, тебе на пісному тримати. Хоч би корова скоріше отелилася (Михайло Стельмах, I, 1962, 306); — Тобі не шкода, що я їду? — запитала вона (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 245).

3. чого і з інфін. Про небажання витрачати, віддавати що-небудь, позбуватися чогось. Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. — І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 215); Йому шкода стало грошей, що він тратить оце (Панас Мирний, III, 1954, 285); Зав'яжіть тісніше рани, Шкода кров губити марне!.. (Леся Українка, I, 1951, 153); Він просить у Хаєцького ножа, щоб зачищати кінці кабеля. Хаєцькому шкода давати ножа, і він довго шукає його по своїх кишенях, повних різноманітних скарбів (Олесь Гончар, III, 1959, 56).
Шкода [й] заходу (праці) — нічого не вийде, не варто зусиль і т. ін. «Бач, якої співа! — дума Хапко. — Лестками закида. Закидай, закидай, тільки й шкода заходу! Не схитрувати!» (Марко Вовчок, VI, 1956, 279); — Шкода, кажу, пане, й заходу! не задля нас, певно, роблена ця мебель. Сідаймо де інде, — на софі, абощо! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 126); А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці (Тарас Шевченко, I, 1963, 237); Шкода й гадки див. гадка; Шкода й казати (говорити) — не варто й слів. — Ні, пане брате, полягти од твоєї шаблі байдуже, а оддати бранку — ой-ой-ой!.. Шкода й казати! Годі дармо балакати! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 105); — Устрель, Тимоше! устрель, мій любий! — благає [жінка], стискаючи його за руку. — Не буду стріляти, шкода й говорити (Марко Вовчок, I, 1955, 55).

4. тільки шкода, розм. Марно, даремно. — Вже до його не вернусь! Шкода мене вмовляти, а силувати — тож не знаю, хто мене присилує (Марко Вовчок, I, 1955, 11); [Юліан:] Шкода шукати правди там, де мозок, честь і совість згнили дотла! (Карпенко-Карий, II, 1960, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 478.

Коментарі (0)