ШКРЯБ, ШКРЯБ-ШКРЯБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шкрябати 1. — Піп був власне у покою: В пообідньому настрою. Люльку ходячи курив, У вікно я [Лис] заглядаю, Лапою шкряб-шкряб, благаю. Щоб вікно він отворив [відчинив] (Іван Франко, XII, 1953, 32).