ШКУ́РА, и, жін.
1. Зовнішній покрив тіла тварини.
Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом
(Панас Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди,
своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував
силу і кров скотини (Михайло Стельмах, I, 1962, 69); * Образно.
Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу;
застогнав широкий І шкурою, сірий бугай, стрепенув
(Тарас Шевченко, I, 1963, 197); Жито зітхає восковою хвилею,
котить по своїй шкурі швидку шумливу тінь (Євген Гуцало,
Скупана.., 1965, 87);
// Такий покрив (перев. з шерстю),
знятий з убитої тварини. Надумалось воно [ягня] все
стадо насмішити: У вовчу шкуру одяглось (Леонід Глібов, Вибр.,
1951, 121); На низькому помості з дощок, прикрившись
звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Семен Скляренко,
Святослав, 1959, 8); На яблунях висять свіжозідрані бичачі
шкури (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); В лоно широкого моря
полинувши, світла богиня Із глибини принесла нам
чотири тюленячі шкури (Гомер, Одіссея, перекл. Б.
Тена, 1963, 84); — А ти вмієш обробляти шкури на
хутро? — спитав поет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 201); Дужі
кожум'яки сиділи під дашками ґанків на вулицях і м'яли
своїми міцними руками волові шкури (Олександр Довженко, I, 1958,
227); Родина Олесі не зважала на пахощі сирої і
квашеної шкури та дубового квасу (Михайло Стельмах, II, 1962, 114).
♦ Вовк в овечій шкурі див. вовк; Ділити шкуру
невбитого ведмедя див. ділити.
2. Матеріал, одержаний шляхом хімічної і
механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений
шерсті). Як було іде [Юрко] селом у неділю, то
випростується сміливо та хвацько, ноги витягує, мов струни,
шпорами брязкає, солдатська шапочка на голові,
рейтузи обшиті шкурою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 289);
Жінки-носійки підіймають на голову чемодани з жовтої шкури
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); За довгі роки війни він зрідка
брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й
сусідам шкури.. на взуття (Михайло Стельмах, II, 1962, 117).
Чортова шкура — те саме, що Чортова шкіра (див.
шкіра). Під комірчиною стояв верстат, а біля нього
в старому танкістському комбінезоні з «чортової
шкури» — хазяїн з виструганою рейкою в руках (Микола Рудь,
Гомін.., 1959, 23).
3. розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра.
Його [Івана] шкура зчорніла та обліпила кості, очі
запались ще глибше (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Роман
підводився з огню.. Почорніла голова й руки, .. а з їх висіла
обгоріла шкура... (Борис Грінченко, II, 1963, 306); Я встиг
призвичаїтися до нового хазяїна і його команди, що складалася
з людей усіх можливих відтінків шкур і душ (Юрій Яновський,
II, 1958, 84).
♦ [Аж] мороз (морозець, холод) пробігає (пробіг) по
шкурі див. пробігати; Аж шкура болить див. боліти 1;
Аж шкура горить (тріщить, труситься і т. ін.) — те
саме, що Аж жижки трясуться (трусяться, трусилися,
затрусилися, задрижали) (див. жижки). [Івга:]
Як почую, що сталося щось, то так хочеться
довідатись, — аж шкура труситься (Борис Грінченко, II, 1963, 535);
[Аж] шкура репає (репне) в кого, на кому — чому —
хтось дуже товстий. На ньому шапка кудлата була
збита на потилицю, пика червона, ось-ось, здавалося,
репне на ній шкура (Андрій Головко, II, 1957, 133); Бути
(перебувати, жити, пожити і т. ін.) в шкурі чиїй, якій —
бути в чиєму-небудь або якому-небудь стані (перев.
поганому, незавидному) якийсь час. Я уявив собі самого себе в
шкурі співробітника «Лихої години», в роздертих
калошах і то під час такого глибокого снігу (Володимир Самійленко, II, 1958,
261); — Хай і вони [поміщики] в нашій шкурі поживуть!
— вирвалось у Григорія Волошина (Михайло Стельмах, I, 1962, 369);
Вилазити (вилізти) із шкури див. вилазити;
Вилузуватися (вилузатися) із шкури див. вилузуватися;
Випробовувати (випробувати, відчувати, відчути і т. ін.)
на своїй (на власній) шкурі — переконуватися в
чому-небудь на власному досвіді. — Я, як режисер
майбутньої картини, і він — автор сценарію, — показав Сев
рукою в мій бік, — і Богдан, що подав нам тему, на
своїй шкурі випробувавши її, — всі ми разом з'ясуємо
наші погляди (Юрій Яновський, II, 1958, 79); Гітлерівська
Німеччина, що віроломно напала на Радянський Союз,
на власній шкурі відчула, яка велика сила і міць
Радянської держави (Радянська Україна, 13.IX 1946, 3); Відривати
(відірвати і т. ін.) з шкурою — те саме, що Відривати
(відірвати і т. ін.) з м'ясом (див. м'ясо); Відчувати
(чути і т. ін.) [всією своєю] шкурою — те саме, що
Відчувати (чути і т. ін.) [всією своєю] шкірою (див.
шкіра); Влазити (влізти) в шкуру див. влазити;
В [свою] шкуру не потовпиться— дуже товстий. Я б
радніший мовчати, але ми пухнемо з голоду, а він [пан]
такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 167); В шкуру чию кого — уживається
як побажання комусь побувати в чиєму-небудь стані.
— Що я тепер у зведення напишу? Вас би в мою шкуру
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14); Дерти (драти) шкуру (по три
шкури) див. дерти; Дерти останню шкуру див. останній;
Зазнавати (зазнати, звідати і т. ін.) на своїй (на
власній) шкурі — те саме, що Знати, почому ківш лиха
(див. лихо 1). Петро ділився з ним своєю працею... То
було слово самого життя; слово чоловіка, котрий не
тілько бачив лихо, а й на своїй шкурі звідав його
(Панас Мирний, I, 1954, 353); Залазити (залізти) в шкуру
див. залазити 1; Заливати (залити, залляти, наливати,
налити, налляти) за шкуру сала див. заливати,
наливати; [Затинатися, затятися] в одну шкуру —
уперто не погоджуватися з чим-небудь; упиратися. Всі
[кріпаки] в одну шкуру затялися: — Не хочемо наділів!
До слушного часу підождемо!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 239);
Минуло різдво. Я й наполягла — женись! Він одбалакуваться
давай: «Я й не нагулявся ще, і сяк, і так», —
а я в одну шкуру: «Женись, женись, мій синочку!..»
(Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 22); Здирати (зідрати,
здерти, знімати, зняти, здіймати, здійняти, злупити,
стягати, стягувати, стягнути, стягти, лупити,
облупити і т. ін.) шкуру (три шкури, сім шкур, десяту шкуру
і т. ін.): а) нещадно визискувати, експлуатувати
кого-небудь, брати надмірну плату, ціну. Все думав: «Та й
жартівливий же який наш пан, пошли йому, боже,
здоров'я, — жартуючи й шкуру здійме!» (Панас Мирний, IV,
1955, 227); — Вони [багачі] на людей капкани
ставлять, як на вовка. Спіймавсь, — здеруть із тебе шкуру,
оббілують дочиста, а те, що їм непотрібне, викинуть
в гній (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 55); Вони [українські
поміщики] здирали по три шкури з українського селянина
(Іван Цюпа, Україна.., 1960, 31); Любив Комар замість
однієї дві шкури з людини стягти (Олександр Ковінька, Кутя..,
1960, 29); Князь був на торговищі, скаржились-бо
йому новгородці у що купці захожі луплять по три
шкури за все (Павло Загребельний, Диво, 1968, 401); б) нещадно,
сильно бити когось. — До самого поліцмейстера
доставлю! Облупе шкуру на тобі! (Панас Мирний, V, 1965, 293);
[Івга:] Приходь, Мусієчку, голубчику, любий!..
[Мусій:] Та я б на крилах радий летіти, дак коли ж
Мартин сказав, що й шкуру здере, коли що теє... (Борис Грінченко, II,
1963, 561); Закипіло в мене серце — сім шкур би з них
зідрав за таку шкоду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160); Із (з)
шкури пнутися — те саме, що Вилазити із шкури (див.
вилазити). — В мене таке враження, що він вирішив
всю війну відсидітись в таборі, — сказав Лагутін..
— З шкури пнеться, аби тільки місця тут не
втратити (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 66); Лізти з шкури
див. лізти; Мороз іде (ішов, пішов, подирає і т. ін.)
поза шкурою див. мороз; Морозом подрало по шкурі див.
подерти; Морозом продерло по шкурі див. продирати;
Надівати (надіти, натягати, натягти і т. ін.) овечу
шкуру; Змінювати (змінити) вовчу шкуру на овечу —
те саме, що Надягати (надягнути, надягти) овечу шкуру
(див. надягати). — Сірі вовчики, наділи овечу шкуру та
такі тихі стали... (Панас Мирний, III, 1954, 308); Надягати
(надягнути, надягти) овечу шкуру див. надягати; Нашим
(його, її і т. ін.) салом та по нашій (його, її і т. ін.)
шкурі див. сало; Пожити в шкурі див. пожити 1; Поза
шкурою (по шкурі) подрало див. подерти; Поспускати
шкуру див. поспускати; Потерпати за свою шкуру —
боятися за своє життя; Рятувати свою (власну) шкуру —
рятувати своє життя. — Та він що, з місяця впав? Інші
поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру
свою рятуючи. А він сам на рожен лізе (Андрій Головко, А.
Гармаш, 1971, 281); — А де ж ти поділася? — винувато
мовив старий, бо, тікаючи з майдану, чув, як гукала йому
вслід Наталка. — А то ви не чули? Свою шкуру мерщій
рятувати, а мене там хай хоч і бомбою рознесе
(Олесь Гончар, II, 1959, 217); Снігом сипле за шкуру див. сипати:
Спускати (спустити, списувати, списати) шкуру
(три шкури і т. ін.) — дуже бити, карати за що-небудь.
— Гляди ж мені, Семене, коли програєш — шкуру
спущу! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 137); — Але я колись таки
спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — у жовтих очах
[Терентія] густішає злоба (Михайло Стельмах, I, 1962, 313);
Так шкура й закипить див. закипати; Тільки (лиш,
сама) шкура та кістки; Одні (самі, тільки) кістки та
шкура див. кістка; Тремтіти за свою (власну) шкуру див.
тремтіти; Труситися за [свою] шкуру див. труситися;
Уболівати (боліти, боятися і т. ін.) за свою (власну)
шкуру — те саме, що Тремтіти за свою (власну) шкуру
(див. тремтіти). [Степан:] Не маєш права мене
обзивати боягузом. [Прокіп:] Брешеш, маю право. Маю,
бо не за свою шкуру, а за всіх уболіваю (Олександр Корнійчук, II, 1955,
120); — Хіба ж то чоловік? Він заради вигідної служби
з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває?
За себе! За свою шкуру боліє!.. (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 77);
Дмитро нарешті затримав погляд на батьковому
обличчі, спитав вимогливо: — Чого ви не покликали мене
на весілля? ..Боялися за свою шкуру, так? (Микола Ю. Тарновський,
День.., 1963, 297); — Ти за свою шкуру не переживай,
вона у тебе товста (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12); Шкура
та кості — те саме, що Тільки шкура та кістки (див.
кістка). От назбиралися прохані гості, Блідні,
намучені — шкура та кості. Всіх багатир до комори веде;
Сперлась принишкла, напружено жде Хліба сірома —
і боса і гола (Павло Грабовський, I, 1959, 240); Шкура терпне див.
терпнути.
4. перен., вульг. Людина, що дбає лише про свої
інтереси. [Вантажник:] Тепер народ теж
пішов... шкура. Тут один приїздив, ох, і шкура,
видать... (Іван Микитенко, I, 1957, 43); Дізнавшись про цю зраду,
хлопці вирішили «дати Федькові бобу». Очевидно, так
би й зробили, коли б Свербик не пронюхав небезпеки і не
зник з горизонту зовсім. — Шкура, — оцінив його вчинок
Максим (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 238);
// Груба, жорстока людина; людина, здатна на низькі,
ганебні вчинки, на зраду. — Випив раз, випив удруге...
Ну, а останній раз.. здибалась мені ота поліцейська
шкура, отой курокрад Гунька (Дмитро Бедзик, Дніпро..,
1951, 136); — Він, шкура, навмисне заставив нас у воді
талапатися, хотів перевірити, на що ми здатні
(Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 111);
// Уживається
як лайливе слово. — Ви ж самі давали йому руку
цілувати, — сказала Христя.. — Докажи, шкур-р-о!
докажи, сучко! — гукнула пані, ухопивши Христю за коси
(Панас Мирний, III, 1954, 253); — Вовча шкуро! Як дам тобі
по голові, дак три дні голови шукатимеш (Ганна Барвінок, Опов..,
1902, 455); [Стефан (зразу сердито починає ходити
по камері, бубонить):] Собаки! Думали — мовчатиму,
ні, не на того напали! Шкури! (Степан Васильченко, III, 1960, 295);
А ви що ж, продаєте своїх? Ах ви, шкури! (Юрій Смолич,
Реве та стогне.., 1960, 48).
♦ Продажна шкура — зрадник, запроданець.
Махно і Петлюра — продажна шкура (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
341).
5. розм. Зовнішня оболонка плода рослини. Варвара розрізала великого з тонкою рябою шкурою кавуна (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 104).