ШКУРА́ТТЯ, я, сер., збірн., розм. Шматки шкури (у 1, 2 знач.). Батько, що сидів спиною до дверей і м'яв у кориті якесь шкураття, повернувся (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 185); З дерев падало листя і золотими плямками сідало на.. ящики з різним шкураттям, на купи подрібненої дубової кори (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 136); * У порівняннях. У важких пухирях, у крові, Ноги в хлопчиків наче шкураття (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 382).