в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкурник»:

ШКУ́РНИК, а, чол., розм. Той, хто дбає лише про власні інтереси, власне життя, власний добробут, достаток і т. ін. [Охріменко:] Знаєш що, браток? Ти не пролетаріат і не диктатура, а ти просто свистун і шкурник (Іван Микитенко, I, 1957, 33); Щоранку він [Щорс] у точно призначену годину приходив до комендатури, приймав відвідувачів, кожному давав пораду, виявляв шкурників, зрадників, які також потикались до нього (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 60); — Так от за кого ти мене приймаєш? За шкурника і пристосованця? (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 8);  * У порівняннях. Йому раптом стало соромно від Сашкових слів. Та він же й насправді тікає з села, як останній шкурник і егоїст (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 172).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 486.

Коментарі (0)