в означеннях
Тлумачення, значення слова «шквал»:

ШКВАЛ, у, чол.

1. Навальний, різкий раптовий порив сильного вітру (іноді з дощем). Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося (Леся Українка, V, 1956, 53); Холодний вітер налітав скаженими поривами, немов хтось час од часу відкривав велетенську завісу, і вздовж Дніпра, назустріч течії, проносився несамовитий шквал (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 99); Шквал крутить корабель, нахиляє його і от-от перекине в безодню (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 141); Михайло уявив те падіння. Дуб не хилився? не тріщав, не скрипів. Він сміливо зустрів своїми широкими зеленими грудьми божевільний шквал, що налетів здалеку, з голих рівнин (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 49); На розгарячіле чоло впала важка крапля — одна, друга, третя, і враз водяний шквал упав з неба (Петро Колесник, Терен.., 1959, 369);  * У порівняннях. — Нанесла [Христина] гуркоту та стукоту повну хату і щезла, неначе шквал на морі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 82).

2. перен. Про що-небудь, що з'явилося раптово, навально, в значній кількості, обсягу і т. ін. В суспільстві їм [юним] жить, а не в стінах. Вони по своїх по країнах ще стрінуть і бурю, і шквал, — хай будуть тверді, як метал! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 25); Хто у мартенах, Щоб лився метал, Дужо роздмухував огненний шквал? Відповідь дасть Бригадир-сталевар: — Друг мій донецький, вибійник-шахтар! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 187); Після вогняного шквалу другої світової війни, який завдав величезних руйнувань нашій країні, важко було відбудувати народне господарство (Наука і життя, 5, 1959, 8);
//  Сильний, масований вогонь (перев. артилерійський чи кулеметний). Рідким ланцюжком ворог кинувся у наступ і після першого шквалу нашого вогню відкотився назад (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 35); І раптом знову на скелі, на тропу впав шквал мін (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 115);
//  Дуже сильне, бурхливе виявлення почуттів, пристрастей. Механік вигадав собі діло і зник, помчав у Брилівку, і весь шквал обурення за простій приймає на себе виконроб (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 260);
//  Глибоке хвилювання.  * У порівняннях. Забунтує непокірна думка, пройде гарячим шквалом крізь саму душу, опалить її (Петро Колесник, Терен.., 1959, 299);
//  Бурхливий вияв схвалення, радісне, захоплене вітання. Змовк оратор. І у кімнаті Б'ється оплесків шквал (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 22); Могутній шквал овацій гримів у великому залі Кремлівського палацу, під його високими склепіннями зібрались посланці всіх народів (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 472.

Коментарі (0)