в означеннях
Тлумачення, значення слова «шкварчати»:

ШКВАРЧАТИ, чу, чиш, недок.

1. тільки 3 ос., чим і без додатка. Видавати короткі уривчасті звуки, тріск, шипіння (перев. під дією жару, вогню). Лій у казані клекотить, шкварчить, здіймає бульби і видихує з себе страшенний чад (Панас Мирний, I, 1954, 48); В печі шкварчали горшки, поприставлювані до жару (Нечуй-Левицький, I, 1956, 84); Сталь лилася в нижній ківш, метал падав у метал, розбризкувався іскрами й шкварчав (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 303); Важкі гармати безшумно котились на гумових шинах — тільки шкварчала грязь під колесами (Андрій Головко, I, 1957, 282);
//  Тріщати, підсмажуючись (про страву). На сковорідці шкварчала яєшня (Панас Мирний, I, 1954, 297); Тоді Сафар повернувся до свого вогнища й приніс їй дріт, на якому шкварчав смачний шашлик із молодого ягняти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 165); На кухні щось шкварчить, і кімнату сповнює такий смачний дух, що у Тоні мимоволі ворушаться ніздрі (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 210);
//  безос. Косар-Косаревичі завжди любили попоїсти. У них шипіло й шкварчало на кухні з ранку й до вечора (Павло Загребельний, День.., 1964, 282);
//  розм. Сповнюватися тріском, шипінням і т. ін. Мінами як зачнуть [німці] швиргати — так навколо шкварчить, як на сковороді (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 336); В кімнаті було тепло, шкварчала кухня, і тільки тут Шура відчула, що вона перемерзла до кісток (Олесь Гончар, III, 1959, 190);
//  Про відчуття від надмірної дії жари чи морозу. Був вересень на початку; сонце пекло, аж шкварчить (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 120); Мороз надворі такий, що аж шкварчить!.. (Оксана Іваненко, Укр.. казки, 1950, 12).

2. розм. Говорити приглушеним від злості, роздратування голосом. — Він було шкварчить та шипить, неначе сковорода з вишкварками на жару (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 313); — Ох, і злий ви, дядьку Іване, не говорите з людьми, а шкварчите (Михайло Стельмах, I, 1962, 150).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 473.

Коментарі (0)