ШКИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., кого, з кого, діал. Дражнити кого-небудь, насміхатися з когось. Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 202); В очах сина, як завше.., смішинки. — Шкилюєш із батька? — насупився старий (Літературна Україна, 4.X 1962, 2).