Словник української мови

ШЛІФУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шліфування. Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць (токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної), які можуть працювати незалежно одна від одної (Наука і життя, 5, 1959, 4);
//  Признач. для шліфування. При шліфуванні зайвий шар металу знімається спеціальними абразивними інструментами — шліфувальними кругами (Верстати-гіганти, 1958, 18); Циліндр з найкращої сталі гартується, потім шліфується на шліфувальному верстаті (Вадим Собко, Любов, 1935, 11); Виробничі випробувіння показали, що стійкість проти спрацювання алмазчих барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Вечірній Київ, 12.VI 1968, 2).