ШЛІФУВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шліфування.
Кожне відділення [цеху] складається з ряду дільниць
(токарної, термічної, шліфувальної та складально-пакувальної),
які можуть працювати незалежно одна від
одної (Наука і життя, 5, 1959, 4);
// Признач. для
шліфування. При шліфуванні зайвий шар металу знімається
спеціальними абразивними інструментами —
шліфувальними кругами (Верстати-гіганти, 1958, 18);
Циліндр з найкращої сталі гартується, потім шліфується
на шліфувальному верстаті (Вадим Собко, Любов, 1935, 11);
Виробничі випробувіння показали, що стійкість проти
спрацювання алмазчих барабанів і кругів у кілька тисяч
разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Вечірній Київ, 12.VI
1968, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 490.