Словник української мови

ШЛЯ́ТИСЯ, шляюся, шляєшся, недок., фам. Ходити туди-сюди, з місця на місце (перев. без мети, без діла); бродити. — Де Хведір?.. — Ніколи його дома немає. Так і шляється, бісова заволока! (Панас Мирний, III, 1954, 55); Брудними вулицями шлялися ватаги п'яних людей, схожих на волоцюг (Петро Колесник, Терен.., 1959, 55);
//  Переходити, переїздити з місця на місце, міняти місце проживання, перебування. У вагоні стогін, крик, лайка, божкання, ойкання. — Еге, — думаю, — значить, люди не марно язиками ляпають, бо ще вдома чув, ніби банда якогось Орлика по лісах шляється (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 228);
//  Бувати де-небудь, у когось. [Зінаїда:] Годі тобі його лаяти. Дивись, Петрусь аж зблід. [Погода:] Шляється ночами по ресторанах, тому й зблід (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 17).