в означеннях
Тлумачення, значення слова «шльопати»:

ШЛЬОПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. перех. і неперех. З шумом ударяти, бити чим-небудь м'яким, еластичним або по чомусь м'якому, рідкому;
//  Злегка бити (перев. дітей) рукою, долонею. — Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуся шльопала! (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 213).

2. неперех. Видавати характерні глухі звуки (перев. падаючи або ударяючись об щось м'яке, еластичне). Не чув [Тимофій], як навколо нього шльопали кулі — вуха наче пекучим клеєм залило (Михайло Стельмах, II, 1962, 204);
//  Видавати глухі звуки, йдучи, рухаючись, ударяючи по воді, грязюці і т. ін. Вона біжить темною вулицею, шльопаючи по калюжах (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 25); Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 121);
//  чим. Ідучи, видавати характерні глухі звуки взуттям, що хляпає, спадаючи з ніг. Пішов [Павло Сидорович] до стола, шльопаючи великими.. капцями (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 180);
//  Ходити, бігати, видаючи характерні глухі звуки. — Ну, як мої нові [коні]? — осадив Карпо біля брами вороних. — В борозного копита нікудишні, шльопає, наче підпалками (Михайло Стельмах, II, 1962, 367).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 497.

Коментарі (0)