ШЛЬОПНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. перех. і неперех. Однокр. до шльопати. — Цить! Не верещи! — Коловратський шльопнув його своєю величезною долонею по тім'ю і насунув розплющений капелюшок аж до підборіддя (Юрій Смолич, II, 1958, 37); Просвистів снаряд і, важко шльопнувши на городі, лунко рвонувся (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 299).
2. перех. Убити когось. — Дасте мені куркульську землю, мене ж першого в лісі шльопнуть (Михайло Стельмах, II, 1962, 23); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо, — відповів зрадник (Леонід Первомайський, Не ви гадане життя, 1958, 226).