Словник української мови

ШЛЮЗОВИ́Й, а, е. Прикм. до шлюз. З високої башти шлюзової камери лунає по радіо четверта симфонія Бетховена (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 512); Одягнений у спеціальний скафандр з автономною системою життєзабезпечення, він [О. А. Леонов] вільно плавав поза кораблем, віддаляючись від шлюзової камери на 5,35 метра (Вечірній Київ, 18.III 1967, 3);
//  Який обслуговує шлюз. З будки, де містилася шлюзова сторожа, покликано Саїда до телефону (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 247).