в означеннях
Тлумачення, значення слова «шмагати»:

ШМАГАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех.

1. Завдавати ударів, бити чимсь гнучким. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Борис Грінченко, II, 1963, 295); Він безупинно шмагав коня, а той гнав з усієї сили, не розбираючи дороги (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 222); На паперті хлопчаки шмагали один одного вербовими хворостинами (Олесь Донченко, III, 1956, 96);
//  Караючи кого-небудь за щось, бити різками, батогом, паском і т. ін. Разів із шість Рябка водою одливали І стільки ж раз його, одливши, знов шмагали (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 54); Схопили мене, беркиць так, як жабу, на ряденце і розплатали... Я кричу «хто в бога вірує, рятуйте!» — а вони з обох боків шмагають. Вже я й просився й молився, так тільки й чуєш: «перемініть деркачі» та «дужче бийте!» (Олекса Стороженко, I, 1957, 113); На майдані шмагали селянську голоту за «аграрні безпорядки» в 1905 році (Юрій Яновський, II, 1954, 180); Дерев'яна кобилиця на панському подвір'ї стояла вся кров'ю заюшена — на тій кобилиці людей шмагали (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 193); Прохорові здалось, що зараз батько візьме в руки ремінь і, як колись, почне шмагати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 162);  * У порівняннях. Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 52);
//  Бити раз у раз себе чи когось віником, миючись у лазні. В парній на верхній полиці Толя Вершок вимахував пахучим дубовим віником — безжально шмагав Гопченка (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 179);
//  Ударяти, хльоскати того, хто рухається крізь зарості (про гілки, стебла і т. ін.). Віти мокрої смеречі [мокрих смерек] її шмагають по лиці (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 115);
//  Бити, ударяти чим-небудь по чомусь, об щось. Бачура шмагав по воді, відчуваючи, що в цьому великому озері, можливо, і є риба, та вона не дуже голодна, бо не було навіть натяку на кльов [клювання] (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 46);  * Образно. Блискавиці вже випередили човна і тепер золотими вужами шмагали по самій воді (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 204);
//  перен. Різко критикувати, лаяти кого-небудь, дорікати комусь. Вона хоче щось сказати, але Терентій, шаленіючи, іще шмагає її.. словами: — Геть, суко! І сором увесь загубила (Михайло Стельмах, I, 1962, 599).

2. З силою бити, сікти (про вітер, дощ, сніг і т. ін.). Криги здорові пливуть звідусюди, А вітер із снігом в очі шмагає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430); Дощ полив рясно. Шмагав, ніби линвами, землю (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 470); Нападами дощ Шмагав штахетник і стару каплицю (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 196);
//  З особливою силою діяти на чиїсь органи чуття; дошкуляти. Шмагав нас мороз (особливо уранці) (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 497.

Коментарі (0)