ШМАТОЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до шматок.
[Павло:] Дайте мені шматочок вугілля або крейди...
(Марко Кропивницький, II, 1958, 384); Верстат рівно шелестів металом.
Синювата присмагла стружка скручувалась у спіраль
і падала шматочками на лист заліза біля Максимових
ніг (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 35); «А ось ще осталось
Півбубличка!» — Й по шматочку Дітям розділила [Ганна]
(Тарас Шевченко, I, 1963, 319); Хліб був чорний, як земля,
глевкий та несмачний. Кайдашиха через силу проковтнула
шматочок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 320); Побачивши їжу,
орля радісно стрепенулося і швидко і боязко
проковтнуло кілька шматочків м'яса (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
144); Мати завжди підсовувала йому кращий
шматочок: часом спече якусь лакомину, перехопить десь сала,
заріже курку, — і все Грицеві (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики,
1961, 98); — Та я ж тим шматочком не заївся, —
плохенько сперечався Захар (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 412); — Я,
як ви знаєте вже, маючи шматочок власного ґрунту,
іду на село господарювати... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170);
Старий сів на підводу лише тоді у коли проїхали добрий
шматочок степу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 90); На останньому
шматочку кримської землі ще йшов жорстокий і нерівний
бій (Василь Кучер, Голод, 1961, 222); Бахнув постріл, і слідом
за коротким посвистом у небі блиснув червоний спалах,
що розірвався на дрібні шматочки, які поволі танула
в нічній імлі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 345); Там,
де берег звівсь і де вершина біла, — шматочок хмари
зачепивсь — і вся гора зчорніла... (Павло Тичина, II, 1957, 212);
— Дощик, Та, далебі, й гарненький, — радів Хома,
сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84); Він тільки глянув на конверт:
з Херсона.. Розпечатав і прочитав, сам собі. А тоді,
не мовивши слова, порвав на шматочки і кинув під
припічок (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 542); Вона не може
вже думати. От якісь шматочки, якісь клаптики думок
та образів мигнуть на хвилю в голові, зачеплять наболіле
серце... і зникнуть... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 246).
♦ Лисий шматочок див. лисий; Серце (душа) на
шматочки розривається (розірветься, рветься, крається
і т. ін.) — те саме, що Серце (душа) розривається
(розірветься і т. ін.) на шматки (див. розриватися 1).
Матернє серце розривалося на шматочки, слухаючи те
про свою дитину (Панас Мирний, IV, 1955, 41); Серце (душу)
на шматочки рвати (розривати, краяти і т. ін.) — те
саме, що Рвати душу (серце) (див. рвати). [Іван:]
Химо! прошу тебе: не ходи. Заспокой ти мою мученую
душу. Усі її на шматочки розривають... (Панас Мирний, V,
1955, 245).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 500.