в означеннях
Тлумачення, значення слова «шматувати»:

ШМАТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.

1. Розривати що-небудь на шматки (у 1—3 знач.). Йому хотілося кинутися до дверей — шматувати ланцюги, трощити двері (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 37); Тільки й роботи було в нього, що роздратовано шматувати папір... (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 274); Із заходу насувають темно-сині хмари, їх шматують вітри (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 13);
//  Роздирати чиєсь тіло на шматки (про хижих тварин). А над ним вже кружляє та в'ється Птаства хижого чорная зграя; Рвуть, хапають, їдять та шматують При пажернім та лютім ячанні (Леся Українка, I, 1951, 68); Десь високо хижий птах шматує здобич (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 121); Двоє шулік шматували з обох йому боків печінку (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 206);  * Образно. Хижими круками нападали на Україну, шматуючи її живе тіло і знищуючи багатовікову культуру, польські магнати і шляхта, турецькі султани і кримські хани, угорські і шведські феодали (Комуніст України, 5, 1967, 62);
//  перен., розм. Жорстоко, нещадно бити кого-небудь. — Запороти нагаями! — Двоє гайдамаків почали шматувати старого нагаями (Олександр Довженко, I, 1958, 133); Троє Щербин, як можуть, безжалісно гамселять і шматують Юрка, а він, відкручуючись, відбивається від них блискавичними ударами кулаків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 557);
//  Рвати на шматки, робити дірявим (перев. одяг, тканину і т. ін.). Старий побіг. Він натикався на паркани, падав, шматував свою благеньку сорочку об колючі чагарі (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 128); Худющі надвірні свині несамовито шматують чиюсь пошивку з зерном (Михайло Стельмах, I, 1962, 112);
//  перен., розм. Ділити на частини. Аби ж то пощастило йому мати хоч половину дідизни. А то через рік-два доведеться її шматувати аж на чотири паї (Михайло Стельмах, I, 1962, 95);
//  Різати, ділячи на шматки. Кілька колгоспниць шматували ножами великі паляниці (Іван Ле, В снопі.., 1960, 185);
//  Руйнувати, розтрощувати, розривати на частини (перев. про вибухи, кулі і т. ін.). Жахливі вибухи шматують землю (Олесь Гончар, II, 1959, 178); З глухим виттям разючі міни Уперто шматували ліс (Микола Шеремет, Генерал Орленко, 1948, 23); Кулі били в труп клячі, шматували її шию і спину, трощили кістки (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 130);  * Образно. Розкотисті вибухи важких снарядів шматували вологе, густе-повітря (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 16);
//  перен. Завдавати великих втрат, поразки (перев. в бою). Бригада рішуче контратакувала гітлерівців, шматувала їхню передову рухливу групу і загальмувала «бліцовський» наступ ворога (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 396); Гарматні ядра шматували тісні ряди скупченого на валах козацтва (Яків Качура, II, 1958, 487);
//  Рвати, тріпати, шарпати когось, щось (про вітер, шторм і т. ін.). А вітер ганяє, а вітер гасає — шматує, ламає те бідне, обшарпане дерево (Степан Васильченко, II, 1959, 275); Вітер сердито шматував убогу одіж, наскрізь пронизував тіло (Андрій Головко, I, 1957, 122); Вітер, завладавши прапорами, шматував їх над головами людей і силкувався зірвати з голів чигиринців високі смушкові шапки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 16); Скільки разів «дя» Гриша бачив це море?! Скільки разів воно його шматувало разом із його яликом «Константином»?! (Остап Вишня, I, 1956, 190);
//  Розтинати простір яскравим спалахом, світлом (про блискавку, промінь і т. ін.). Блискавиці шматували чорне небо, розколюючи важкі, темні олов'яні хмари, що повзли з заходу із-за океану (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 32);
//  перен., рідко. Робити уривчастим (розмову, думки тощо). Граничне збентеження ще більше шматувало бистру мову (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 351).

2. перен., розм. Завдавати фізичних мук. Раз у раз нападав кашель, що шматував усе тіло (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 470);
//  Завдавати душевних страждань. Іноді запитання шматували його (Олександр Довженко, I, 1958, 380).
Шматувати серце (душу, груди) — те саме, що Краяти серце (душу) (див. краяти). [Гарасим (спершу хиляється, коли ж кобзар придав жалю в голос, зриває з себе шапку і кида об землю):] Рви ж моє серце, шматуй мою душу! (Панас Мирний, V, 1955, 78); На душу навалилися два безкінечні роки розпачу і безнадійного чекання, і кожна хвилина, з якої складались вони, шматувала серце (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 8); — Не вмирайте, діду! — скрикнув зненацька Юрко, ніби ножем шматуючи переповнені болем серця (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 261).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 501.

Коментарі (0)