в означеннях
Тлумачення, значення слова «шморгнути»:

ШМОРГНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. перех. і неперех. Однокр. до шморгати. Харитон Макарович якось невиразно шморгнув носом, ніби не дуже радуючись з того, що йому сказав Женя (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 13); На бігу хотів [Іван] зірвати петрів батіг, але тільки шморгнув, і на долоні зосталися пелюстки (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 66); Нагай боляче шморгнув старого Івана по плечах (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 764); Як блискавиця шморгнула в хаті — й перелякала все гульбище (Панас Мирний, I, 1949, 386); Мавпа розгнівана довго уважала на болюче місце, аж знічев'я шморгнула лапою крізь грати, вхопила Якима за волосся і цілий жмуток майже зі шкірою вирвала (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 12); На рівній дорозі чи вам довелось Шморгнути ногою десь в яму? (Іван Франко, XI, 1952, 400); Дівчинка шморгнула плечичками [плечиками] й дзвінко засміялася (Марко Вовчок, I, 1955, 376).

2. неперех. Швидко піти, побігти, вирушити в певному напрямку. Не вглядів [сотник], хто з його хвіртки шморгнув, тільки бачить, що Пазька когось проводжала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 204); Оба браття [брати] хильцем шморгнули, мов куни, гущавиною (Іван Франко, VIII, 1952, 241); Коби лиш Мартович приїхав, зараз шморгнем до Борислава межи Франківських героїв (Василь Стефаник, III, 1954, 24).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 503.

Коментарі (0)