ШМИГА́ТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Швидко йти,
бігти кудись, до кого-, чого-небудь, зникати десь.
Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата
й цвірінькали, мов горобці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124);
// Швидко пролітати (про птахів); шугати. З глиною
в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки (Іван Франко, XIII,
1954, 307);
// рідко. Швидко переміщатися. Не лише
багаж, але й пасажирів до літака, який стоїть в ста
метрах, підвозять відкритими, зручними
автопоїздами. На таких же поїздах шмигають по аеродрому
туристи (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 22); Показувалась,
знявши хмари пилюки, машина і тут же зникала в
куряві, шмигали велосипеди (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
110).
2. Швидко рухатися в різних напрямках, кидатися
в різні боки; шастати, метатися. Ніхто не входив до
них [хат], тільки шмигали сюди й туди здичавілі
без господарів коти (Олесь Гончар, III, 1959, 13); Всю увагу
сірої ворони привертали калюжки, в яких шмигала
риб'яча дрібнота (Олесь Донченко, V, 1957, 30); Шумно виявляла
своє захоплення молодь, під ногами дорослих шмигала
галаслива дітвора (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 111);
[Ніна:] З дитинства Паша завжди в нас все знала — З
кутка в куток шмигає по селу (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 40);
Вони [пташенята] шмигають серед моху і трави, і,
мандруючи по тундрі, весь час доводиться побоюватись,
щоб не роздушити їх (Фізична географія, 5, 1956, 125);
// перен.
Швидко переходити з одного на друге (про думки,
погляд тощо). Його підганяли власні думки. Вони
шмигали, мов блискавиці, і били в одну точку (Микола Ю. Тарновський,
Як на.. ниві, 1958, 74).
3. рідко. Швидко і з шумом рухатися, виконуючи якусь дію. Три коси шмигали, пшениця падала (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 204).