в означеннях
Тлумачення, значення слова «шмигнути»:

ШМИГНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до шмигати 1. Руда ящірка шмигнула з-під ніг і зникла (Олесь Донченко, Дочка, 1950, 12); Одна по одній зірвалися сусідки й шмигнули за поріг (Петро Панч, В дорозі, 1959, 43); Птиця шмигнула перед очима й заховалася в рясних деревах (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 32);
//  Крадучись, проскочити крізь щось, повз кого-, що-небудь кудись. Вибравшися з найбільшої сутолоки, він збочив з вулиці, шмигнув крізь одні отворені [відчинені] сіни (Іван Франко, VIII, 1952, 364); Часом їм здавалося, що поміж очеретом щось шмигнуло, немов пес або вовк (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 360); Нічим не виявивши себе, Віра шмигнула понад парканом у найглухішу частину садиби (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 171); Мимо нього шмигнув великий сірий кіт (Олесь Донченко, I, 1956, 68); Раптом з городу з-за хати вибігла постать із сутіні й шмигнула повз вікна (Андрій Головко, II, 1957, 139);
//  Зникнути десь, заховавшись. Не кажучи й слова більше, вона шмигнула в збіжжя і щезла в ньому (Іван Франко, VII, 1951, 78); Шарко, побачивши, що його вже викрили, підібгав хвоста й шмигнув у кущі (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 100); Дівчинка, як до рідної мами, кинулась довірливо до людини в плащі, шмигнула під полу і пропищала звідти: — Заховайте мене спочатку, тоді я вам усе розповім (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 27);  * Образно. По вулиці пил побіг сполоханий і ген за селом шмигнув. У бур'яни (Андрій Головко, I, 1957, 110).

2. у сполуч. із сл. ніс, рідко. З шумом утягнути носом повітря. — Нащо було брати її з собою? — незадоволено шмигнув носом Сашко (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 502.

Коментарі (0)