ШНІ́ЦЕЛЬ, я, чол., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (Олесь Донченко, II, 1956, 269); Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п. (Технологія приготування їжі, 1957, 5).