в означеннях
Тлумачення, значення слова «шнурок»:

ШНУРОК, рка, чол.

1. Те саме, що шнур 1; тонкий шнур. Улас достав дві міцні вірьовки, прив'язав один кінець до ялини над самою скелею, переплутав дві вірьовки шнурками, неначе щаблями, так що з двох вірьовок вийшла ніби драбина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 300); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Собаку тепер вів [Степан] на шнурку, бо він все більше рвався вперед (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1931, 65); На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Народна творчість та етнографія, 4, 1963, 93); Одна [амазонка] чорнява, вся в шнурках, що грали злотом, на грудях, сіяли петлями, рядами, на мене мчала (Володимир Сосюра, II, 1958, 422);  * У порівняннях. Чудові веселі очі горіли вогнем. Чорні брови, як шовкові шнурки, стали ще ясніші, ще чорніші на білому лобі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 64);
//  Зав'язка для взуття. Ходила [Пазя] буцім до Йванихи передати їй гроші на шнурки до черевиків (Лесь Мартович, Тв., 1954, 311); Я роззувся, зв'язав шнурки й перекинув черевики через плече (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143).
І на шнурку не втримати (не вдержати і т. ін.) кого — ніякою силою не втримати когось. [Луїза:] Як тільки тут що почнеться, то мене ніхто й на шнурку не вдержить (Леся Українка, IV, 1954, 251); Ходити (бути) [як] на шнурку — відчувати залежність від кого-небудь, бути як у неволі.

2. перен., рідко. Низка, ряд чого-небудь. Розірвалися шнурки коралів, посипалися по землі і змішалися з сльозами матері (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 169);  * У порівняннях. Вулицями, обабіч тротуарів, нескінченним журавлиним шнурком рухалися «Волги» і «Москвичі» (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 504.

Коментарі (0)