в означеннях
Тлумачення, значення слова «шовк»:

ШОВК, у, чол.

1. Волокно, що виділяється гусеницями шовковицевого шовкопряда. [Явдоха:] У якімсь селі один вчитель почав вчити своїх учеників шовк здобувати (Марко Кропивницький, II, 1958, 453); Бухарці розвантажували верблюдів.., знімали з них великі важкі в'юки з бавовною, килимами, паки шовку, тонкорунної вовни (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 52);
//  Штучно виготовлене, синтетичне волокно. Хіміки роблять чудеса з деревини. Шовк і целофан, електроізолятори і навіть підшипники… (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 102); Капроновий шовк іде на виготовлення панчішних виробів, шинного корду, риболовних сітей, чоловічих капелюхів, тканин та ін. (Наука і життя, 7, 1958, 17).

2. Пряжа, нитки з натурального чи штучного, синтетичного волокна. Словом — як шовком вишиває, а ділом — як шилом шпигає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 363); На Марині плахта — аж очі на себе бере: картата, червчата, шовком заткана (Панас Мирний, IV, 1955, 225); Сидить сестра край віконця, Шовком вишивав (Степан Руданський, Вибр., 1949, 73); Схопила [панночка] вишиту шовком хустину, накинула собі на обличчя і довго сиділа, відкинувши назад свою прегарну голову (Олександр Довженко, I, 1958, 245);  * У порівняннях. Олексій поник головою, і його світле, вибілене сонцем на жнивах волосся м'яким шовком сповзло на покраяне ранніми зморшками високе чоло (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 102).
Бреше, як (наче, неначе і т. ін.) шовком шиє (гаптує) хто — хто-небудь дуже вправно обдурює когось. Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! (Марко Вовчок, VI, 1956, 260); Та вже й вміє [кума] балакати! Бреше тобі, неначе шовком гаптує (Нечуй-Левицький, III, 1956, 253).

3. Тканина (перев. тонка), вигот. з такої пряжі. Позолочені карети, дорогі коні.., карети та екіпажі, оббиті всередині шовком, золото, срібло й перли на магнатах — усе те сяло, облите ясним світом сонця (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 33); Він вийняв шматок тонкого турецького шовку і обережно розгорнув його (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 60); Каюту застелено килимом, по стінах пурпуровий шовк (Юрій Яновський, II, 1958, 56);  * Образно. Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого; його могутній стан Широким поясом оповивали хмари (Максим Рильський, III, 1961, 158);  * У порівняннях. Проти вікон стояли рядками п'яльця, на них було міцно напнуте біле, тонке, як шовк, сукно, а коло п'яльців стояли дівчата й молодиці (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Високе бліде небо блакитними шовками звисає до обріїв (Юрій Яновський, II, 1958, 51); Очі вчительки ніжні, як шовк (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 349);
//  Виріб, одяг з такої тканини. Одягаються [пани] у легкі дорогі шовки у літі, а як зима — беруть на себе м'якенькі оксамити (Марко Вовчок, I, 1955, 380); Пані Тереза жила в теплі та в добрі, ходила в шовках, як пава (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 36).

4. перен. Те, що м'якістю, блиском та іншим нагадує такі нитки чи тканину. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); Кучеряве пасмо русявого шовку з-під кораблика упало на її заплакані очі (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 16); Вгорі перед ними.. шовково-блакитне небо; шовк увесь умережаний золотозоряним писанням (Степан Васильченко, II, 1959, 120).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, . — Стор. 505.

Коментарі (0)